Неінфекційний цистит: етіологія, симптоми, лікування

Інтерстиціальний, чи неінфекційний цистит виникає при надмірному подразненні сечового міхура. Особливістю цього захворювання є те, що не відбувається приєднання бактеріальної флори.

Причини

Інтерстиціальний цистит частіше діагностується в жінок. Це захворювання пов’язане з пошкодженням слизової стінки сечового міхура різними токсичними, хімічними, радіаційними чинниками. Для точного і правильного визначення етіологічного фактора важливий повноцінний збір анамнезу і точні методи діагностики.

Лікарі також пов’язують появу неінфекційного циститу з проведенням хіміотерапії або променевої терапії на область тазу при лікуванні онкологічних захворювань органів, що лежать в цій області.

Клінічна картина

Будь-довідник захворювань містить інформацію про патологічних станах сечового міхура. До них відносяться і запальні захворювання різної етіології.

Симптоми інтерстиціального циститу схожі на звичайний цистит, викликаний інфекційним збудником. Пацієнти скаржаться на біль або відчуття печіння під час сечовипускання. Також біль локалізується в надлобковій області, нижньої частини живота, може іррадіювати в промежину.

Неінфекційний цистит характеризується частими позивами до сечовипускання, а саме сечовипускання відбувається малими порціями. При прогресуванні захворювання пацієнти скаржаться на неможливість повноцінно утримувати сечу.

До додаткових симптомів відносяться: слабкість, підвищена втомлюваність. Хворобливі відчуття в паховій області можуть виникати під час статевого акту.

Це захворювання не тільки приносить відчуття дискомфорту, але і значно погіршує якість життя. Пацієнти бояться ходити в туалет, так як це обіцяє їм нові неприємні відчуття.

Діагностика

Лікування циститу неможливо без грамотної діагностики.

В загальному аналізі сечі незначна лейкоцитурія і еритроцитурія, підвищення щільності та питомої ваги. При цьому білок, цукор, різні циліндри і слиз відсутні. Для диференціювання з звичайними циститом проводять посів на стерильність.

Для повної верифікації діагнозу використовується цистоскопія. Це процедура, яка полягає у введенні цистоскопа в порожнину сечового міхура для детального огляду та взяття шматочка на біопсію. Це дослідження проводиться в обов’язковому порядку, якщо в сечі виявлена кров у великих кількостях, при підозрі на онкопатологію. Цистоскопія проводиться під місцевим знеболенням. Для того щоб розглянути всю поверхню сечового міхура, його попередньо наповнюють водою.

На користь інтерстиціального циститу говорять три симптоми: зменшення об’єму сечового міхура, гломеруляции (геморагічні освіти під слизовою оболонкою) і виразки Ханнера.

Методи терапії

Лікування інтерстиціального циститу залежить від причини, яка його викликала. Не існує єдиної схеми лікування, так як кожен випадок унікальний, і вимагає індивідуального підходу.

Для зняття больового синдрому застосовуються анальгетические препарати. До них відносяться дротаверин і папаверин, так як вони расслабляюще діють на гладку мускулатуру внутрішніх органів.

Також можливе штучне розтягнення сечового міхура повернути йому колишніх обсягів. Для зменшення болю і відновлення функції використовується електрична стимуляція струмами низької інтенсивності. До хірургічних методів лікування вдаються рідко, тільки в тих випадках, коли нетримання сечі неможливо вилікувати за допомогою консервативних методів терапії.

Необхідно зменшити або нівелювати вплив етіологічного фактора. Не у всіх випадках це можна зробити.

При неправильному або несвоєчасному лікуванні інтерстиціальний цистит може ускладнитися стриктурами, хронічним зменшенням обсягу, виразками або рак сечового міхура.