Хронічна ниркова недостатність: лікування, симптоми

Неухильно прогресуюче стан, що характеризується порушенням адекватної роботи нирок, це хронічна ниркова недостатність, лікування потрібно обов’язково.

Захворювання визначається наступними симптомокомплексами:

З плином часу відбувається відмирання все більшої кількості нефронів, а також порушення їх функціонального стану. Хронічна хвороба нирок є причиною вторинно зморщеної нирки і повної її нездатності до праці.

Етіологія хвороби

Частими причинами ниркової недостатності є:

Ниркову недостатність можуть викликати урологічні хвороби, що характеризуються порушенням прохідності сечових шляхів:

Можливо розвиток ХНН на фоні гіпертонічної хвороби і атеросклерозу, які призводять до ангиогенному нефросклерозу. Недостатність може з’явитися із-за вроджених аномалій сечовидільної системи – полікістозу, гіпоплазії нирок, аномалії сечоводів.

Класифікація хронічної ниркової недостатності

Існують наступні типи хвороби:

1. Латентна. У цій стадії практично відсутні зміни. Швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) знижена до 50-60 мл/хв. Може спостерігатися протеїнурія. У біохімічному аналізі крові рівні сечовини і креатиніну нормальні.
2. Компенсована стадія. Характеризується виразністю протеїнурії. Рівні ниркових маркерів у біохімічному аналізі крові на верхній межі норми. Зниження канальцевої реабсорбції обумовлює поліурію – добова кількість сечі зростає до 2-2,5 л. СКФ зменшується до 30 мл/хв. Щільність сечі зменшується – гипостенурия. Відбувається підвищена втрата Na, з-за чого електролітний баланс порушується.
3. Інтермітуюча стадія хронічної ниркової недостатності виникає при подальшому зменшенні популяції нефронів. СКФ опускається нижче 25 мл/хв. У біохімічному аналізі крові помітно збільшується вміст залишкового азоту, сечовини і креатиніну, виникають електролітні порушення, що призводять до метаболическому ацидозу. Стан пацієнтів може періодично погіршуватися при загостреннях основного захворювання, що призвів до хронічної ниркової недостатності.
4. Термінальна стадія хронічної ниркової недостатності. Є останньою, характеризується проявами різко вираженою уремії. СКФ нижче 15 мл/хв. Різко порушується електролітний баланс, процеси метаболізму. У крові піднімається рівень креатиніну і сечовини. Виникає метаболічний ацидоз.

В залежності від стадії хронічної ниркової недостатності виділяють дані типи.

Патогенез захворювання

Зменшення числа нормально працюючих нефронів призводить до зниження клубочкової фільтрації у всіх з них. Це супроводжується накопиченням шкідливих метаболітів і зменшенням інших корисних речовин. Хвороба призводить до відсутності балансу, нирки не здатні підтримати гомеостаз – сталість внутрішнього середовища організму. Який патогенез хронічної ниркової недостатності?

Накопичення шкідливих продуктів метаболізму призводить до певних симптомів, властивим хронічної ниркової недостатності. Наприклад, надлишок гуанидинових сполук (речовини, що містять аміногрупу, з низькою молекулярної масою) викликає такі симптоми хронічної ниркової недостатності:

Азотовмісні речовини з середньою масою, найчастіше представлені гормонами, такими як інсулін, глюкагон, паратгормон, соматостатин, лютеїнізуючий гормон, пролактин, викликають безліч проявів.

Це і зниження клітин в кістковому мозку, і розвиток та прогресування полінейропатії і зниження захисних сил організму, і негативний вплив на обмін речовин. Паратгормон отримав другу назву – універсальний уремічний токсин – за його здатності вкрай негативно впливати на прояви уремії.

Виникають гиперинсулинизма, вторинний гіперпаратиреоз призводять до розвитку метаболічного синдрому Х, збільшують індекс атерогенності.

При ХНН також порушується трансмембранний впорядкований потік іонів. Це призводить до збільшення внутрішньоклітинного натрію і зниження внутрішньоклітинного калію. Внаслідок цього трансклеточний електричний потенціал знижується, відбувається осмотична гіпергідратація клітин. З-за цього знижується АТФ-активність, що призводить до функціональних порушень різних клітин. Особливо чутливими до таких порушень є еритроцити і нейрони мозку.

Зрушення в електролітному балансі, що виникає при патології нирок, призводять до кумуляції в організмі води та іонів натрію – гіпергідратації – і артеріальної гіпертензії.

Клінічні прояви ХНН

До початкових проявів хвороби варто віднести:

Також спостерігаються:

Зовнішній вигляд хворого на ХНН змінюється – шкірні покриви бліднуть, стають жовтуватого відтінку. Тургор шкіри знижений через її сухості. Спостерігається артеріальна гіпертензія.

В термінальній стадії розвиваються такі ознаки хронічної хвороби нирок: набряк усього тіла – анасарка – як наслідок гіпергідратації та гіперкаліємія, здатна призвести до зупинки серцевої діяльності пацієнта.

Діагностика хвороби

Лікар повинен запідозрити поява ХНН у пацієнтів, що довгостроково страждають захворюваннями, здатними викликати її. При хронічній нирковій недостатності симптоми такі:

Достовірними ознаками наявності у пацієнта ХНН є збільшення рівня креатиніну, зниження відносної щільності сечі і величини СКФ. На УЗД можна побачити зменшення нирок, властиве ХНН.

Лікування хронічної ниркової недостатності

Слід лікувати захворювання, що призвело до ХНН. Варто розуміти, що лікування залежить від стадії хронічної ниркової недостатності.

Консервативне лікування уповільнює прогресування хвороби, воно ефективно в самому початку.

Насамперед варто піддати змін дієти, режиму праці. Потрібно обмежити фізичні навантаження. Дієта повинна бути з дотриманням зниженого споживання білка.

Медикаментозне лікування здійснюється за допомогою анаболічних стероїдів – ретаболілу, нероболу, леспенефрила.

В термінальній стадії ХНН позитивний результат дають або перитонеальний гемодіаліз. Суть екстракорпорального методу лікування полягає у видаленні токсинів з плазми крові шляхом пропускання її через систему фільтрів, які складаються з напівпроникних мембран. У середньому сеанс гемодіалізу триває 3-5 годин. Застосування сучасних екстракорпоральних систем очищення крові дозволило продовжити життя пацієнтам до 20 років.

Варто відзначити, що хронічна ниркова недостатність, лікування якої симптоматичне, не виліковується без трансплантації донорської нирки.