Діагностика простатиту: пальцеве дослідження, лабораторна діагностика, інструментальні дослідження


 

За деякими даними світової медичної статистики, простатит виявляється приблизно у третини всього чоловічого населення планети. На думку фахівців, такі високі показники пов’язані, в першу чергу, з тим, що дуже багато представників сильної статі зовсім не поспішають звертатися за медичною допомогою, виявивши у себе деякі характерні симптоми запалення передміхурової залози.

Однак лікування простатиту є найбільш успішним, якщо почати його якомога раніше, тому кожен чоловік повинен знати, як запідозрити простатит і які діагностичні обстеження необхідно буде пройти для постановки точного діагнозу.

Перші ознаки простатиту

Як правило, наявність простатиту можна визначити ще в домашніх умовах, адже дане захворювання в більшості випадків має кілька характерних клінічних проявів:

  • больові відчуття і деякий дискомфорт в малому тазу, попереку, а також в промежині і в паху;
  • відчутний дискомфорт у ділянці ануса;
  • хвороблива дефекація;
  • порушення процесу сечовипускання;
  • больові відчуття, що локалізуються в голівці статевого члена;
  • неприємні відчуття і біль під час статевих зносин та в процесі еякуляції;
  • слабка ерекція.

Поєднання декількох з вищенаведених симптомів має послужити тривожним сигналом і стати серйозним приводом для швидкого звернення до фахівця.

Цікаво

Гірудотерапія може допомогти в лікуванні простатиту. Детальніше на сторінці лікування простатиту п’явками.

Діагностика

Точний діагноз може поставити виключно лікар-уролог на підставі зібраного анамнезу і результатів проведених клінічних досліджень, які включають в себе лабораторні аналізи, а також методи физикальной та інструментальної діагностики. Як правило, простатит виявляється вже при звичайному огляді і опитуванні пацієнта, однак для підтвердження діагнозу призначаються та інші дослідження. Для кожного конкретного пацієнта лікар підбирає оптимальні діагностичні методики, на підставі яких потім призначається ефективна схема лікування.

Цікаве за темою:  Дроблення каменів у нирках: використання ультразвуку та лазера

Лікарський огляд і збір анамнезу

Однією з найважливіших складових діагностики простатиту є ретельний збір анамнезу, в якому враховується така інформація:

  • тривалість перебігу хвороби;
  • послідовність розвитку клінічних симптомів;
  • тенденція загострень і фактори їй сприяють;
  • перенесені раніше венеричні інфекції;
  • наявність побутових, а також професійних факторів, здатних провокувати захворювання;
  • відомості про статеве життя обстежуваного пацієнта;
  • дані про раніше проведеному лікуванні і його результати;
  • дані про раніше перенесених системних і інших захворювань, а також хірургічних втручань в органи малого тазу.

Саме анамнез дозволяє лікареві отримати інформацію, необхідну для складання плану подальшого обстеження пацієнта.

Методом фізикального дослідження, рекомендованого для виявлення простатиту, є пальцеве ректальне обстеження та пальпація мошонки. Воно виконується, коли пацієнт перебуває в різних положеннях: в колінно-ліктьової позиції, в положенні стоячи з нахиленим вперед торсом і в положенні лежачи на боці. Якщо пальпаторно змін простати не виявляється, обов’язково проводиться диференціальна діагностика та іншими хворобами сечостатевої системи.

Під час дослідження мошонки лікар оцінює її розмір і форму, шкірні покриви, консистенцію і рухомість яєчок. При пальпації сім’яного канатика визначаються його окремі частини, а також наявність запальних інфільтратів і варикозного розширення вен.

Методи лабораторної діагностики

Далі для збору додаткової інформації про стан хворого і природи захворювання проводяться різні лабораторні дослідження. Як правило, чоловікові призначаються наступні аналізи:

  • аналізи сечі (загальний, цитологічний і бактеріологічний);
  • загальний аналіз крові;
  • взяття мазка з уретри з допомогою спеціального зонда і його подальше дослідження;
  • дослідження секрету передміхурової залози (призначається при підозрі на хронічний простатит);
  • дослідження методом ПЛР (полімеразно-ланцюгової реакції) для виявлення прихованих статевих інфекцій;
  • спермограма.

Крім вищенаведених аналізів, для пацієнтів старше п’ятдесяти років при підозрі на рак передміхурової залози проводиться дослідження на визначення рівня ПСА (простатический специфічний антиген).

Цікаве за темою:  Як лікувати геморой у чоловіків на різних стадіях його розвитку

Інструментальна діагностика

Основним інструментальним методом діагностики простатиту є проведення ультразвукового дослідження. Дане обстеження володіє багатьма перевагами, серед яких досить висока інформативність методики та її доступність. УЗД призначається пацієнтам для діагностики гострого та хронічного простатиту, так як даний метод дозволяє виявити наявність абсцесів або камені в передміхуровій залозі, а також ступінь стискання сечівника.

УЗД може проводитися двома способами: через передню черевну стінку або за допомогою спеціального трансректального датчика. В останньому випадку дослідження може заподіяти чималий дискомфорт пацієнта, однак саме воно є найбільш інформативним.

Іншим доступним методом інструментальної діагностики простатиту є урофлоуметрія. Дана методика дозволяє виконати пряму графічну реєстрацію швидкості потоку сечі. Результати цього дослідження дозволяють фахівцеві оцінити прохідність сечівника і скорочувальну здатність детрузора.

Додаткові діагностичні заходи

При наявності певних показань для діагностики простатиту можуть застосовуватися і додаткові методи. Одним з них є цистоскопія, яка призначається за наявності травм органів сечостатевої системи, гематурії і т. д. Також у певних випадках лікар може рекомендувати пацієнту проведення комп’ютерної томографії органів малого тазу, трансуретального УЗД або біопсії.

На підставі отриманих результатів цих досліджень для кожного пацієнта розробляється індивідуальна схема лікування, необхідно строго слідувати для досягнення оптимальних результатів.