Часте сечовипускання у дітей: причини і лікування
Часте сечовипускання у дітей може бути як нормою при певних обставинах, так і тривожним сигналом, на який потрібно звернути увагу. Не варто відразу панікувати, спочатку потрібно пошукати об’єктивні причини, здатні викликати у дитини постійне бажання сходити в туалет «по-маленькому».
Перша така причина – вік малюка: чим він менше, тим частіше сечовий міхур вимагає спорожнення за рахунок невеликого розміру. Нормою для дітей вважається наступне кількість сечовипускань за добу:
При цьому потрібно враховувати, що у дитини, якого більше трьох років, основна частина сечі повинна виділятися днем. Допускаються невеликі відхилення від норми: кількість сечовипускань може збільшуватися/зменшуватися в залежності від специфіки з’їденої їжі, випитої рідини, і при різких коливаннях температури зовнішнього середовища.
Що ще впливає на частоту сечовипускань у малюків?
Діти, як і дорослі, часто відвідують туалет в стресовій ситуації. Як правило, прискорене сечовипускання, викликаний нервовим перенапруженням у дитини, що проходить через декілька годин або днів. У важких випадках цей розлад може стати хронічним, змушуючи малюка відвідувати туалет кожні 15 хвилин. Нерідко такі ситуації виникають при переїзді, зміні звичної обстановки, початку нового навчального року, фізичних і емоційних перевантаженнях, розлучення батьків. Лікування полягає в пошуку і усунення причини стресу і може проводитися як самостійно, так і з залученням дитячого психолога.
Ще одним фактором, що впливає на почастішання сечовипускання у дітей дошкільного віку, вважаються одноразові підгузники. Фахівці вважають, що пізніше привчання до горщика і тривале використання підгузників здатне привчити малюка до частого спорожнення сечового міхура з виділенням невеликої кількості сечі. А виправити це можна, лише терпляче привчаючи малюка до горщика і змирившись з неминучою мокрими штанцями. Для попередження такої ситуації педіатри рекомендують з 1,5-2 років поступово привчати дитину ходити без підгузника.
Тривожні симптоми
Обов’язково звернутися до лікаря, якщо прискорене сечовипускання у малюка супроводжується:
Як уникнути ускладнень?
Таким чином, алгоритм дії батьків при частих походах дитину в туалет «по-маленькому» повинен включати в себе такі елементи:
- Уважне, але ненав’язливе спостереження за малюком протягом доби. Краще всього, якщо дитина старшого віку буде мочитися в горщик (під якимось благовидним приводом), – так легше визначати кількість і колір сечі.
- Відмова (хоча б часткове) від підгузників, якщо вони до цих пір використовуються. Однак лаяти малюка за забруднені штанці при цьому не можна.
- Профілактика стресу. При відсутності яких-небудь додаткових ознак, що свідчать про можливу наявність проблем в роботі сечостатевої системи, мама і тато повинні постаратися не акцентувати увагу на частому спорожнення сечового міхура у дитини.
- Консультація. Якщо протягом трьох днів кількість сечовипускань не повернулося в норму, має сенс проконсультуватися з педіатром і здати відповідні аналізи, виключивши можливі захворювання.
- Негайне звернення до фахівця. При появі хоч би однієї з перерахованих вище тривожних симптомів потрібно негайно звернутися до лікаря, ні в якому разі не займаючись самостійним лікуванням малюка.
Лікування
Направлення в стаціонар дається тільки в крайньому випадку. А негайна госпіталізація дитини провадиться виключно при загрозливому для життя стані. Як правило, педіатр після проведення первинного огляду і з’ясування необхідних нюансів видає направлення до невропатолога, ендокринолога, уролога, гінеколога або нефролога.
Подальше лікування проводиться в залежності від рекомендацій вузького спеціаліста. Можуть бути призначені такі дослідження: загальний аналіз сечі, УЗД сечового міхура і нирок, внутрішньовенна урографія, рентгенографія, збір добової сечі на глюкозу, білок або солі. Отримані результати стануть визначальним чинником у виборі терапевтичної стратегії. Важливо пам’ятати, що при своєчасному зверненні до лікаря ризик розвитку подальших ускладнень у малюка – мінімальний.