Що являє собою порушення всмоктування в кишечнику


 

Під терміном «порушення кишкового всмоктування» (також це захворювання називають «синдромом мальабсорбції») розуміють цілий ряд різних станів організму, які характеризуються тими чи іншими проблемами із засвоєнням отримуваних з їжею мінералів та інших корисних речовин.

Як правило, подібні недуги не розвиваються самостійно. Частіше всього вони – це лише один із симптомів більш серйозних проблем з організмом взагалі і з ШКТ зокрема. Відповідно, клінічна картина, що спостерігається при синдромі порушення кишкового всмоктування кожного окремо взятого пацієнта, багато в чому буде залежати від перебігу захворювання – першоджерела неприємностей.

Класифікація синдрому

Что представляет собой нарушение всасивания в кишечнике

Згідно загальноприйнятої класифікації синдрому мальабсорбції, всі захворювання даного типу можна умовно розділити на дві великі групи:

  • порушення, що характеризуються зниженням кількості виробляються підшлунковою залозою травних ферментів в просвіті тонкої кишки;
  • відхилення, при яких спостерігається зменшення концентрації жовчних кислот у черевній порожнині.
  • У свою чергу в межах згаданих груп, можна спостерігати наступні клінічні форми описуваного синдрому:

  • шлункову;
  • кишкову;
  • печінкову;
  • панкреатичну.
  • Ще один популярний варіант класифікації описуваного захворювання полягає в поділі синдромів мальабсорбції на загальні та виборчі (або селективні). Однак подібна система далеко не досконалою, так як при її використанні не враховується характер походження проблеми (природжений або набутий).

    Крім того, описана класифікація не охоплює цілий пласт досить поширених захворювань ШЛУНКОВО-кишкового тракту, пов’язаних з мембранним травленням. І, нарешті, останній спосіб систематизації відомих медиків типів синдрому мальабсорбції полягає в поділі їх на групи як раз за принципом походження недуги:

  • Первинні, або спадково обумовлені, порушення кишкового всмоктування. Даний тип описуваного синдрому характеризується проблемами з ферментативною функцією. Простіше кажучи, організм пацієнта не виробляє достатньої кількості необхідних для нормального травлення сполук. Відомі також варіанти спадкових порушень, при яких ферментів виробляється нормальна кількість, однак їх хімічний склад відмінний від стандартного.
  • Вторинні, або придбані, порушення кишкового всмоктування. Цей тип синдрому мальабсорбції розвивається внаслідок виникнення у пацієнта інших серйозних проблем з органами ШКТ. У цьому випадку порушення кишкового всмоктування виступають лише в якості основного симптому захворювання.
  • Цікаве за темою:  Рекомендації з лікування кишечника в домашніх умовах

    За типом виникнення придбані синдроми мальабсорбції діляться на кілька незалежних груп:

    • гастрогенние, що розвинулися в результаті захворювань шлунка;
    • панкреатогені, що є наслідком проблем з підшлунковою залозою;
    • гепатогені, практично неминучі при тих чи інших порушеннях в роботі печінки;
    • ентерогенним, закономірно проявляються при захворюваннях тонкого кишечника;
    • ендокринні, що виникають із-за проблем зі щитовидкою»;
    • ятрогенні, є, свого роду, побічним ефектом від застосування деяких типів ліків (зазвичай – проносних препаратів, антибіотиків і цитостатиків) або променевої терапії;
    • післяопераційні, назва яких говорить сама за себе.

    Про причини виникнення захворювання

    Что представляет собой нарушение всасивания в кишечнике

    У попередній частині статті вже згадувалося про причини, які найчастіше провокують розвиток синдрому мальабсорбції.

    Як правило, це – супутні захворювання органів ШКТ або лікарське (медикаментозне або хірургічне) втручання в роботу даної системи організму.

    Однак існує і ряд інших чинників, здатних вплинути на ефективність роботи кишечника. Зокрема, до таких належать:

    • деякі інфекційні хвороби, що провокують зростання числа бактерій у кишечнику пацієнта (наприклад, ентерит);
    • будь-які захворювання імунної та лімфатичної систем, також тягнуть за собою збільшення кількості шкідливих мікроорганізмів, що населяють тіло пацієнта;
    • зараження кишковими паразитами (наприклад, стрічковими черв’яками);
    • певні захворювання серцево-судинної системи, цукровий діабет та карциноїдний синдром – за поки ще неясним медикам причин.

    Які хвороби можуть викликати пронос, розповість відеоматеріал:

    Про діагностиці порушень кишкового всмоктування

    Что представляет собой нарушение всасивания в кишечнике

    Як і безліч інших захворювань, синдром мальабсорбції можна діагностувати за деякими характерними симптомами:

  • часта діарея, що супроводжується рясним виділенням слизу і смородом;
  • підвищене газоутворення;
  • відчуття дискомфорту, тяжкості чи навіть спазмів у шлунку, багаторазово посилюється після кожного прийому їжі;
  • швидка втомлюваність;
  • явне виснаження, зазвичай супроводжується помітною втратою ваги;
  • нездорова блідість та інші клінічні ознаки анемії;
  • нічна сліпота (як правило, подібне порушення розвивається в умовах браку організму вітамінів);
  • підвищена чутливість шкіри до пошкоджень, що виражається в моментальному появі синців практично від будь-якого механічного впливу, що є закономірним результатом недоліку в організмі вітаміну К;
  • характерна ломота в кістках і біль у м’язах, говорять про дефіцит кальцію.
  • Цікаве за темою:  Поверхневий гастродуоденіт: причини і лікування

    При виявленні у себе декількох з перерахованих вище тривожних ознак, пацієнту слід негайно звернутися до хорошого гастроентеролога для уточнення діагнозу.

    Спеціаліст збере анамнез захворювання і призначить всі необхідні додаткові обстеження. Так, сьогодні для діагностики синдрому порушення кишкового всмоктування широко використовуються такі дослідницькі методи:

    • аналіз крові, який визначає дефіцит в організмі тих або інших корисних речовин, а також підтверджує (або спростовує) наявність у пацієнта анемії;
    • аналіз калу, виявляє ступінь засвоюваності організмом отримуваних з їжею корисних жирів;
    • аналіз поточного стану мікрофлори кишечника, що отримується за допомогою мазка;
    • проба видихається пацієнтом повітря, що підтверджує або спростовує наявність у обстежуваного непереносимості лактози, а також дозволяє визначити приблизну кількість бактерій в кишечнику хворого;
    • ендоскопія, вживана, в першу чергу, з метою отримання біологічного матеріалу для іншого дослідження – біопсії тканин кишечника;
    • рентген кишечника (зазвичай з використанням барієвого розчину, необхідного для отримання знімків більш високої чіткості).

    Про лікування синдрому мальабсорбції та можливі профілактичні заходи захворювання

    Что представляет собой нарушение всасивания в кишечнике

    Проводив діагностику синдрому порушень кишкового всмоктування гастроентеролог за результатами обстеження призначає своєму пацієнту відповідну нагоди лікування.

    При цьому конкретні методи терапії будуть підбиратися фахівцем в залежності від причин, за яких виникло захворювання. Найбільш популярними способами боротьби з наслідками синдрому мальабсорбції сьогодні є:

  • Дієтичне харчування. Виявивши групу продуктів, вживання яких посилює прояв симптомів захворювання у конкретного пацієнта, лікар може порадити йому повністю відмовитися від тих або інших видів страв. Так, наприклад, хворим з непереносимістю лактози протипоказано вживання молока та будь-яких його похідних. Пацієнтам ж, чий організм не засвоює глютен, доведеться виключити зі свого раціону будь-яку їжу, що містить білок-клейковину (вироби з пшеничного або житнього борошна, а також вівсяну і ячмінну крупи).
  • Корисні харчові добавки. Так як при порушеннях кишкового всмоктування від неминучої нестачі поживних речовин страждають всі без винятку системи організму, лікарі часто виписують своїм пацієнтам із синдромом мальабсорбції відповідні медикаменти. Найбільш часто таким хворим призначаються кальцій, залізо, магній і вітаміни різних груп.
  • Ферментні препарати. Прийом таких коштів зазвичай не є необхідністю, однак може суттєво прискорити одужання пацієнта за рахунок м’якої стимуляції його травлення.
  • Препарати-кортикостероїди. Ліки цієї групи відмінно допомагають всмоктуванню поживних речовин, якщо причиною порушень в даній сфері є протікають запальні процеси в кишечнику.
  • Цікаве за темою:  Білий наліт на язиці – далеко не дріб'язок...

    Зрозуміло, всі перераховані вище заходи можуть допомогти в лікуванні синдрому мальабсорбції лише після повного усунення першопричини захворювання, від якої і слід позбавлятися в першу чергу. У деяких випадках для вирішення проблеми потрібне екстрене хірургічне втручання.

    В інших (наприклад, якщо мова йде про банальну інфекції), для того, щоб пацієнт пішов на поправку, вистачає і медикаментозного лікування, як правило, полягає в регулярному прийомі антибіотиків.

    Якщо ж говорити про завчасній профілактиці порушень кишкового всмоктування, дієвих заходів на цей рахунок не існує. Єдиним більш або менш ефективним способом запобігання подібних проблем є ретельне спостереження за іншими аспектами власного здоров’я, а саме:

  • регулярні обстеження у лікаря на предмет виявлення в організмі тих або інших небезпечних інфекцій, що впливають, у тому числі, і на роботу органів ШКТ;
  • своєчасне звернення за медичною допомогою при виявленні тих чи інших порушень травлення (запорів, діарей і т. д.), симптоми яких спостерігаються у пацієнта протягом трьох чи більше днів поспіль.