Ентерит: симптоми і лікування у дорослих

Ентерит — це узагальнена назва групи хвороб запального генезу, які уражають слизову частину кишечника. Дана патологія характеризується дистрофічними змінами стінки кишечника і збоями в її роботі. При важкому запаленні тонкої кишки лікар може діагностувати смерть.

Принципи класифікації

Запалення тонкого кишечника класифікується декількома видами. З урахуванням причини появи:

За місцем виявлення виділяють запалення тонкої і клубової кишки, тотальний ентерит (зачеплена кишка повністю). По стадії запалення:

В залежності від тяжкості перебігу медики розрізняють ентерит:

При цій патології можливо розвиток функціональних збоїв кишечника: змінене перетравлення їжі (мальдигестия), порушення всмоктування (мальабсорбція), різного роду ентеропатії. При запаленні товстої кишки у дорослого пацієнта розвивається коліт і ентерит.

Медичні показання

Фахівці розрізняють гострий і хронічний ентерит. Хронічна форма патології — це ускладнення гострого ентериту. Лікування ентериту призначається після виявлення причини розвитку патології:

Сприятливими факторами для розвитку даного захворювання є куріння, атеросклероз, ензимопатії, наявність алергії.

Як ускладнення, ентерит може виникнути після хірургічних операцій на кишечнику або шлунку.

Запалення з’являється на тлі порушення функції абсорбції в кишечнику.

Ентерит може проявлятися по-різному. Починається дане захворювання з болю в животі, проносу, нудоти і блювоти. Також відзначають здуття в животі, бурчання, метеоризм. Стілець в основному до 15 разів на добу, рясні, водянистої консистенції. При цьому підвищується температура тіла, наростає загальна слабкість, нездужання, посилюється головний біль, можливе запаморочення. Мова покривається білим нальотом, блідне шкіра.

З кожним днем посилюються симптоми ентериту. Спостерігається зневоднення організму, судоми, ДВЗ-синдром. Може розвиватися клініка геморагічного діатезу. У запущених випадках ознаки патології включають дистрофію, гіпо — і авітаміноз, полиорганную недостатність, білкове голодування. Зменшується маса тіла.

Методи діагностики

Для діагностики ентериту важливу роль відіграє опитування хворого і збір його скарг. Лікар проводить загальний огляд пацієнта, пальпацію і перкусію живота. За допомогою копрограми фахівці оцінюють запах, колір і консистенцію калу. Показано мікроскопічне дослідження калу. При ентериті в калових масах лаборанти знаходять велику кількість м’язових волокон (креаторея), крохмалю (амиллорея) і жиру. Часто змінюється в калі співвідношення кислот і лугів.

Для діагностики та лікування ентериту у дорослих і дітей застосовують і інші методи дослідження:

1. Функціональні проби для оцінки якості всмоктування речовин в тонкому кишечнику;
2. Еюно Перфузію — допомагає оцінити стан кишкового травлення.
3. Бактериологию калу — діагностику дисбактеріозу та інфекцій в кишечнику.
4. Загальний аналіз крові виявляє підвищену ШОЕ, лейкоцитоз, анемію.
5. Ендоскопію кишечника — допомагає поставити заключний діагноз (можна виявити дистрофію і атрофію епітелію кишечника і кишкових ворсинок). При кожному такому дослідженні обов’язково роблять забір частинок слизової оболонки кишечника для гістології.
6. Рентгенографію кишечника з контрастом. Завдяки цьому оцінюють моторику кишечника, виявляють виразки, пухлини, сегментарні ураження і зміни структури стінки.

Пронос і виснаження виникає і при інших захворюваннях, тому перед постановкою діагнозу проводиться диференціальна діагностика ентериту з захворюваннями печінки та органів ШЛУНКОВО-кишкового тракту.

Методи терапії

Ентерит на початковому етапі лікують в домашніх умовах комплексно. Гострий ентерит у людини лікують тільки в стаціонарі. Терапія включає постільний режим, дієтичне харчування. Пиття повинне бути рясним. Лікувати ентерит рекомендується з допомогою симптоматичної і загальнозміцнюючої терапії.

При цьому показаний прийом в’яжучих засобів (для припинення діареї), поліпептидних розчинів (для корекції білкового обміну). В середньому курс лікування нескладних ентеритів займає до 10 днів.
Відпускають додому пацієнтів після нормалізації їх стану та показників крові.

При загостренні хронічного ентериту лікування проводиться в стаціонарі. Показана білкова дієта з мінімальною кількістю жирів і вуглеводів. Категорично забороняють вживати гостру, кислу їжу, молоко і клітковину. При недостатності ферментів рекомендується прийом Панкреатину, Фестала. Для відновлення слизової призначають Карсил, а при надмірній моториці кишечника — Імодіум.
Сильний пронос зупиняють антисептиками, адсорбентами та в’яжучі препаратами. Ліки на травах приймають після консультації з лікарем. З метою корекції дисбактеріозу застосовують пробіотики і еубіотики. При виникненні ентериту на тлі утворень в кишечнику (поліпи, дивертикули) показано оперативне лікування. Важка форма хвороби може викликати ускладнення (кровотеча, перфорація, некроз, дегідратація) і летальний результат.

Терапія хвороби Крона

Якщо запальний процес виявлений у всіх відділах травного тракту, тоді схема лікування підбирається після визначення масштабу ураження трубки. При цьому лікар враховує, що хронічна форма хвороби протікає з епізодами погіршення стану пацієнта і ремісією. Хворому прописують саліцилати (Месалазин), гормональні засоби (Мети-перед). Для придушення імунітету показаний прийом Метотрексату. Якщо курс основної терапії проводиться в поєднанні з антибіотиками, тоді призначають Лактобактерин.

Пацієнт повинен дотримуватися висококалорійну, але бідну шлаками дієту. Можна приймати Преднізолон. З глюкокортикоїдів призначають Азатіоприн. Щоб утримати досягнуту ремісію, показаний тривалий прийом аминосалицилатов (Пентазар).

Щоб попередити ентерит у дорослих і дітей, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:

1. Раціонально харчуватися.
2. Уникати токсичних продуктів.
3. Приймати медикаменти суворо за показаннями.
4. Своєчасно виявляти і лікувати хвороби ШЛУНКОВО-кишкового тракту, порушення обміну речовин і гормонального дисбалансу.

При раціональному і правильному лікуванні даної хвороби є всі шанси на повне одужання.