Дуоденіт — що це таке і як його лікувати?


 

Нерідко при обстеженні пацієнтів зі скаргами на болі в животі діагностують дуоденіт, що це таке, знають небагато. При дуоденіті запальні вогнища локалізуються на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки. При цьому, якщо в запальні процеси залучені верхні відділи, симптоматика дуоденіту схожа з виразковою хворобою шлунка. При ураженні нижніх відділів хвороба супроводжується ознаками, які характерні для панкреатиту та холециститу.

 

Серед всіх захворювань, що вражають дванадцятипалу кишку, дуоденіту відводиться провідна позиція. Цього недугу в рівній мірі схильні представники різних вікових категорій, але, як показує практика, з захворюванням частіше стикаються чоловіки, чим жінки. Дуоденіт небезпечний тим, що понад 90% випадків набуває хронічного характеру, після чого практично не піддається абсолютному лікуванню.

Класифікація захворювання

У класифікації дуоденіту застосовується кілька ознак. Так, залежно від причин походження дуоденіт буває первинним і вторинним.

За такою ознакою, як локалізація запальних вогнищ, виділяють такі форми захворювання:

поширена, при якій запальні процеси втягується вся дванадцятипала кишка;

локалізована, коли вогнища запалення розміщуються на певних відділах.

В залежності від того, на якій площі відбувається поширення патологічних процесів, виділяють поверхневий і катаральний дуоденіт.

Дуоденіт відрізняється перебігом захворювання, у зв’язку з чим виділяють гостру і хронічну форми хвороби.

  1. Під гострим дуоденитом слід розуміти запальні процеси короткочасного характеру, які часто спровоковані вірусним гепатитом А, дизентерію, сальмонельоз або холеру.
  2. Хронічний дуоденіт відрізняється тривалістю запальних процесів і чергуванням загострень з ремісіями.

Хронічний дуоденіт представлений трьома формами: поверхневої, атрофічної та ерозивно.

  1. Поверхневий дуоденіт являє собою незначні запальні процеси хронічного характеру, тривалість яких перевищує 3 місяці. При цьому запалення слизової оболонки дванадцятипалої кишки не супроводжується серйозними змінами.
  2. Атрофічний дуоденіт є більш важкою формою хвороби і характеризується стоншенням слизової оболонки і пошкодженням залоз у дванадцятипалій кишці.
  3. Ерозивний дуоденіт потребує більш серйозного лікування, так як супроводжується утворенням ерозій на місцях ураження стінок дванадцятипалої кишки, що здатне призвести до незворотних наслідків.
Цікаве за темою:  Що таке панкреатит і чим він небезпечний: наслідки хвороби

Причини розвитку

Причини, які провокують розвиток первинного і вторинного дуоденіту, різні. Так, первинний дуоденіт нерідко виникає в результаті:

  • неправильне харчування і додавання в раціон продуктів, здатних чинити подразнювальну дію на слизову оболонку травної системи (це відноситься до всього солодкого, копченого, гострого і смаженого);
  • регулярного вживання алкогольних напоїв і кави, куріння.
  • Дуже часто гострі запальні процеси протікають без яскраво вираженої симптоматики, у зв’язку з чим залишаються без належної уваги та лікування. В таких умовах запальні процеси за досить короткий проміжок часу набувають хронічного характеру з рецидивуючим перебігом, супроводжується дегенеративними і атрофічними змінами.

    Як показує практика, набагато частіше зустрічаються випадки вторинного дуоденіту, у формуванні якого беруть участь зовсім інші причини, представлені:

  • проникненням в область дванадцятипалої кишки інфекційного збудника Helicobacter pylori;
  • хронічною формою гастриту;
  • виразковою хворобою ДПК;
  • порушеннями кровопостачання у дванадцятипалій кишці;
  • хронічними хворобами органів ШКТ.
  • До розвитку дуоденіту може призвести інтоксикація організму на тлі прийому лікарських препаратів або вживання в їжу токсичних речовин. Провокуючим фактором часто виступає наявність в організмі глистів та інших паразитів, що може викликати алергічні реакції і механічними порушеннями цілісності тканин.

    Характерні симптоми

    Дуоденит - что это такое и как его лечить?

    При дуоденіті, незалежно від форми хвороби, відзначаються певні симптоми, які представлені:

  • больовим синдромом;
  • зниженням апетиту;
  • нападами нудоти і блювоти;
  • підвищенням температури тіла;
  • частою відрижкою і тривалої гикавкою;
  • частішанням серцевого ритму;
  • печією і здуттям живота;
  • кровотечі в ШКТ (зустрічається вкрай рідко).
  • Що стосується больового синдрому, то для нього характерні особливості в залежності від форми захворювання. Поверхневий дуоденіт супроводжується незначними болями і дискомфортом, які локалізуються переважно у верхній ділянці живота.

    Якщо мова йде про атрофічних ураженнях, то болючість може і зовсім бути відсутнім.

    У таких випадках пацієнти частіше скаржаться на підвищену стомлюваність, поява дратівливості, слабкості, примхливості і частих головних болів.

    Цікаве за темою:  Підготовка хворого до планової операції: як проводиться

    Хронічний дуоденіт ерозивно форми проявляється різкими і вираженими болями, які віддають в області над пупком. При цьому їх інтенсивність відзначається в умовах голодного шлунка.

    Ознаки дуоденіту можуть сильно відрізнятися, що обумовлено індивідуальними особливостями пацієнтів. Нудота може носити як тривалий, так і короткочасний характер. Хворі частіше стикаються з одноразовою блювотою, але нерідкі випадки та багаторазових блювотних позивів. Підвищення температури не відноситься до обов’язкових проявів дуоденіту і частіше зустрічається при розвитку гострої форми.

    До важливої симптоматики хронічного дуоденіту слід віднести сезонність загострень. Інтенсивність прояву неприємних симптомів відзначається в осінній та весняний час року.

    Діагностика та лікування

    Дуоденит - что это такое и как его лечить?

    Діагностикою дуоденіту і призначенням лікування займається гастроентеролог, який під час огляду методом пальпації вивчає живіт і локалізацію болів. З метою точного визначення хвороби пацієнту призначають проведення:

  • біохімічного аналізу крові;
  • фіброгастродуоденоскопія — методу діагностики, при якому за допомогою спеціального зонда обстежується внутрішня оболонка стравоходу;
  • біопсії слизової, що дозволяє вивчити ступінь атрофічних процесів і виключити ймовірність розвитку злоякісних новоутворень;
  • рентгеноконтрастного дослідження.
  • Лікування дуоденіту призначається тільки з урахуванням результатів проведених досліджень. Так, якщо недуга розвивається на тлі інфекцій, спровокованих бактеріями Helicobacter pylori, знадобиться лікування антибактеріальними препаратами, а при глистових інвазіях — протипаразитарними засобами.

    З метою зниження кислотності в шлунку та її негативного впливу на стінки органу призначають прийом інгібіторів протонної помпи. Для зниження інтенсивних хворобливих відчуттів знадобиться доповнення основного лікування спазмолітиками і знеболюючими засобами. А відновити травлення допоможуть ферментні препарати.

    Лікування будь-якого захворювання не буде ефективним, якщо не усунути причини його розвитку. У зв’язку з цим під час лікування дуоденіту не слід забувати про раціональному і збалансованому харчуванні. Виключити з раціону необхідно гарячу, копчену, смажену і консервовану їжу. Під строгою забороною повинні перебувати алкогольні напої і куріння.

    Цікаве за темою:  Синдром мальабсорбції: чому виникає і як лікувати?

    Необхідність лікування дуоденіту обумовлена високим ризиком розвитку серйозних ускладнень, представлених:

  • непрохідністю кишечника;
  • виразковою хворобою дванадцятипалої кишки;
  • кишковою кровотечею;
  • синдромом мальабсорбції, при якому порушується всмоктування поживних речовин за допомогою слизової оболонки кишечника (у дітей це ускладнення супроводжується порушеннями нормального фізичного розвитку).
  • При дуоденіті категорично не рекомендується займатися самолікуванням. Уникнути розвитку більш серйозних патологій, які важче піддаються лікуванню, допоможе тільки своєчасне звернення до фахівців і дотримання їх рекомендацій.