Діагностика раку кишечника: методи постановки діагнозу


 

Лабораторна та інструментальна діагностика раку кишечника має вирішальне значення для подальшого лікування. Чим раніше поставлений діагноз, тим краще прогноз для здоров’я. Рак є самим небезпечним захворюванням органів травного тракту. Щороку він забирає життя тисяч людей. Розрізняють рак тонкої і товстої кишки (колоректальний).

 

Діагностика раку

Рак кишечника — це злоякісна пухлина епітеліального походження. Захворювання протікає в 4 стадії. Рак дуже рідко виявляється на 1 і 2 стадії, що є причиною високої летальності. При підозрі на рак кишечника повинні проводитися наступні дослідження:

  • інструментальне;
  • лабораторне;
  • фізикальне.
  • До обов’язкових методів діагностики відноситься колоноскопія, ректороманоскопія, пальцевої огляд прямої кишки, ФГДС, біопсія, іригоскопія, рентгенологічне дослідження. Рак кишечника часто дає метастази. Для того щоб оцінити стан інших органів грудної та черевної порожнини, проводиться УЗД, а також рентгенографія.

    Все частіше для виявлення пухлини застосовується мультиспіральна і магнітно-резонансна томографія. У сумнівних випадках організується лапароскопія. Велике значення мають лабораторні дослідження. Обов’язково збирається анамнез життя та хвороби. Симптоми раку неспецифічні, але по них можна оцінити ступінь ураження кишечника і стан хворого. Обов’язково проводиться диференціальна діагностика.

    Збір анамнезу

    Рак кишечника розвивається повільно. На ранніх стадіях хворі не звертаються до лікаря і приймають цю патологію за інші, менш небезпечні хвороби (коліт, геморой). Лікар при бесіді з пацієнтом у першу чергу визначає основні скарги. Симптоми при пухлини тонкої і товстої кишки дещо різняться. При ураженні тонкого кишечника можливі наступні симптоми:

  • непостійний біль у верхніх відділах живота;
  • чергування діареї з запором;
  • здуття живота;
  • нудота;
  • блювання;
  • втрата маси тіла;
  • нездужання;
  • зменшення обсягу споживаної їжі.
  • Можливий розвиток гострої кишкової непрохідності. При ураженні навколишніх органів може розвинутися панкреатит, асцит і жовтяниця. Нерідко пацієнти пред’являють скарги на зміну кольору шкірних покривів. Вони стають сірими або жовтими. Наявність симптомів інтоксикації у вигляді головного болю, слабкості та підвищеної температури є поганим діагностичним ознакою.

    При доброякісних новоутворень інтоксикація відсутня. Якщо пацієнт при зверненні до лікаря і скаржиться на біль у животі, кров’янистий кал, болі при дефекації, нестійкість стільця, бурчання в животі, метеоризм або поява великої кількості слизу і гною у кале, то можна запідозрити колоректальний рак. Такі хворі відчувають біль в нижній частині живота у спокої і при спорожнюванні кишечника.

    Цікаве за темою:  Причини геморою у жінок, його профілактика і симптоми

    Зміна нормальної форми калу на лентовидную свідчить про звуження кишечника. Частою ознакою раку є бажання повторно випорожнитись після відвідування туалету. При раку прямої кишки виникають тенезми (помилкові позиви в туалет). При опитуванні хворого лікар встановлює можливі чинники ризику розвитку пухлини кишечника. Вони включають в себе:

  • сидячий спосіб життя;
  • наявність поліпів;
  • алкоголізм;
  • куріння;
  • надлишок в раціоні тваринних жирів і вуглеводів;
  • наявність хвороби Крона;
  • вплив на організм канцерогенів.
  • Величезне значення має спадковий анамнез. Потрібно виявити випадки раку кишечника у близьких родичів.

    Диагностика рака кишечника: методи постановки диагноза

    Об’єктивний огляд

    Рак кишечника можна запідозрити при проведенні лікарського огляду та фізикального дослідження. При злоякісної пухлини виявляються наступні зміни:

  • анемія;
  • виснаження організму (низький вага);
  • блідість шкірних покривів;
  • субфебрильна температура;
  • наявність освіти, прощупиваемого через черевну стінку;
  • наявність округлого освіти, виявленої в процесі пальцевого дослідження прямої кишки;
  • болючість живота;
  • жовтушність шкіри;
  • асцит (збільшення у розмірі живота через скупчення в ньому рідини);
  • бурчання в животі.
  • З фізикальних методів дослідження найбільш інформативною є пальпація. Вона буває поверхневою і глибокою. Лікар промацує живіт з усіх боків, йдучи по колу в одному напрямку. Оцінюється напруга м’язів, щільність живота, наявність ущільнень та їх локалізація. При підозрі на рак прямої або сигмовидної кишки проводиться пальцеве дослідження.

    Його виконують у положенні хворого лежачи на боку з притиснутими до живота ногами або в колінно-ліктьовий позі. Лікар одягає рукавички і змащує її вазеліном. Після цього в пряму кишку вводиться вказівний палець. Так визначається наявність новоутворень. В ході дослідження на рукавичках часто залишається кров. Вона вказує на ректальна кровотеча.

    Інструментальні способи

    Виявити новоутворення можна за допомогою томографії, ендоскопічного дослідження (колоноскопії, ректороманоскопії), іригоскопію і рентгенографії.

    При болях в задньому проході і кровотечі обов’язково організовується ректороманоскопія.

    Дослівно це дослідження перекладається як огляд прямої і сигмовидної кишки. Підготовка пацієнта до процедури включає постановку 2 клізм напередодні дослідження.

    Цікаве за темою:  Паразити в організмі людини – різноманітність клінічних проявів та лікування народними засобами

    Слизова оболонка кишки досліджується жорстким ендоскопом. При ректороманоскопії оцінюється стан слизової кишечника на відстані 25-30 см від заднього отвору. Якщо пухлина локалізується у верхніх відділах товстого кишечника, то необхідно проведення колоноскопії. В даній ситуації застосовується вже гнучкий зонд, який вводиться глибоко в кишечник через задній прохід. Лікар у процесі дослідження бачить все на моніторі комп’ютера, сполученого з апаратом.

    При колоноскопії є можливість взяти фрагмент ураженої пухлиною кишки для лабораторного дослідження. Рельєф товстої кишки, її протяжність і еластичність можна визначити за допомогою іригоскопії. Це додатковий метод дослідження. Він не може замінити колоноскопію і ректороманоскопію. При ірігоскопії у просвіт кишки вводиться барвник (барієва суспензія). З того, як воно розподіляється, оцінюється стан кишечника.

    Пошарові знімки внутрішніх органів можна отримати за допомогою томографії. Це найбільш сучасний метод діагностики захворювань внутрішніх органів. Якщо є порушення з боку інших органів (сечового міхура, підшлункової залози, печінки), організовується УЗД. Це безпечний метод діагностики, який підходить для осіб будь-якого віку. Дослідження тонкої кишки утруднено. За допомогою ФГДС вдається оцінити лише стан дванадцятипалої кишки.

    Диагностика рака кишечника: методи постановки диагноза

    Лабораторна діагностика

    Лабораторні дослідження є обов’язковими при порушенні функції кишечника. Проводяться наступні аналізи:

  • загальний і біохімічний аналіз крові;
  • дослідження калу на яйця глистів, найпростіших і приховану кров;
  • мікроскопічне дослідження зразка тканини, взятої в процесі ендоскопії;
  • аналіз сечі.
  • При проведенні гістологічного аналізу виявляються атипові клітини. На підставі отриманих даних встановлюється тип раку (аденокарцинома, плоскоклітинний, залозисто-плоскоклітинний, базальноклітинний). В даний час виділені онкомаркери деяких ракових захворювань, тому кров хворого обов’язково досліджується на наявність антигенів ракових клітин.

    Діагностика припускає аналіз калу. У ньому визначається присутність прихованої крові. Поява крові у випорожненнях пов’язано з травмуванням кровоносних судин пухлини. Аналіз проводиться 6 разів. При цьому для аналізу кожного разу потрібно за 2 зразка і 3 порції фекалій. Аналіз на приховану кров є орієнтовним.

    Цікаве за темою:  Види діарей: причини, симптоми і лікування недуги

    Результат може бути позитивним і при іншій кишкової патології (геморої, тріщинах прямої кишки). Для виключення паразитарних інфекцій проводиться аналіз калу на яйця глистів та найпростіших. Специфічні зміни крові при раку кишечника відсутні. Найбільш частий ознака — зниження еритроцитів і гемоглобіну. Показники сечі можуть змінюватися при проростанні пухлиною сечового міхура.

    Диференціальний метод

    На етапі комплексного обстеження та опитування пацієнта потрібно виключити інші хвороби органів шлунково-кишкового тракту. Необхідно диференціювати рак з наступною патологією:

  • туберкульоз кишечника;
  • виразковим колітом;
  • хворобою Крона;
  • доброякісними пухлинами;
  • поліпами;
  • дивертикульоз;
  • гострою оклюзією судин;
  • пухлини заочеревинного простору;
  • ниркової дистопией.
  • У жінок симптоми раку часто нагадують пухлини яєчників, матки і маткових труб. В даній ситуації вимагається повне обстеження статевих органів і гінекологічний огляд. Рак прямої кишки потрібно відрізняти від геморою і тріщин прямої кишки. Навіть досвідчені фахівці ставлять неправильний діагноз. Невелика пухлина може бути прийнята за гемороїдальний вузол.

    Рак і геморой проявляються ректальним кровотечею, наявністю патологічних домішок у калі і болем під час спорожнення кишечника. При раку домішка крові найчастіше розподілена рівномірно в калових масах, вона перемішана з ними. При геморої кров лежить поверх фекалій. Таким чином, своєчасна діагностика раку кишечника може врятувати людині життя. Все залежить від своєчасності відвідування хворим лікаря.