Гнійний отит у дорослих: симптоми і лікування


 

Проникнення інфекційного агента – пневмокока або, рідше, інших бактерій – у барабанну порожнину середнього вуха призводить до виникнення в ній гнійного запалення. Це – болюче, неприємне і небезпечне захворювання, яке згодом може бути ускладнене поширенням інфекції у внутрішнє вухо і навколишнє кісткову тканину.

Крім того, гнійний отит при неправильному лікуванні має тенденцію до переходу в хронічну форму, яка завжди вимагає хірургічного втручання. Самий вірний варіант лікувати гнійний отит передбачає звернення до кваліфікованого фахівця. Незважаючи на те, що методика терапії відома, застосовувані медикаменти представлені стандартним набором, самостійне лікування не може замінити відвідування отоларинголога.

У своєму розвитку гнійний отит послідовно проходить три стадії:

  • Нагноєння в барабанної порожнини
  • Генетично
  • Відновлення
  • Так як разграничивающим їх подією є перфорація барабанної перетинки і подальше її рубцювання, то за ними закріпилися назви «доперфоративная», «перфоративна» і «репаративна» стадії.

    Доперфоративная стадія

    Отит у стадії нагноєння характеризується наступними симптомами:

  • Висока температура тіла.
  • Сильна пульсуючий біль у вусі.
  • Біль може віддавати в потилицю, у скроню, охоплювати всю половину голови з ураженим вухом.
  • Найбільш сильні приступи болю спостерігаються у вечірній і нічний час.
  • Значне зниження і спотворення слуху.
  • Зазначені симптоми є відображенням наступних відбуваються в середньому вусі процесів. Барабанна порожнина заповнюється гнійним секретом. Слизова оболонка піддається деформації і стає товщі. І без того невеликий обсяг барабанної порожнини зменшується, утворюється гній і ущільнення створюють надлишковий тиск. Так як функціональність слухової труби порушена, природного відтоку вмісту не відбувається, і воно починає посилено тиснути на барабанну перетинку.

    Перетинка червоніє, змінює свою кривизну в зовнішню сторону, у неї погіршується кровопостачання, з’являються стоншування мембранного шару. Молоточок, який здійснює передачу звукових коливань від барабанної перетинки, також змінює своє положення відносно системи слухових кісточок, що веде до істотного порушення слуху.

    Головна складова лікування гнійного отиту у дорослих – прийом антибіотиків. Системна антибіотикотерапія для запобігання переходу запалення у кісткову тканину та інфільтрації токсинів у внутрішнє вухо застосовується навіть у випадках протипоказань за станом здоров’я (внаслідок діабету, імунодефіциту, захворювань крові, нирок та ін).

    Використовують три системних антибіотика (неодночасно) або їх аналоги:

    Цікаве за темою:  Вірусна пневмонія
  • Амоксицилін
  • Амоксиклав
  • Цефуроксим аксетил
  • Починають лікування гнійного отиту з Амоксициліну, активного в пневмококу. Дозування для дорослих 1 таблетка по 0,5 г 3 рази в день протягом перших 48 годин. Якщо динаміка хвороби позитивна, то продовжують прийом Амоксициліну. Якщо поліпшень не спостерігається, препарат замінюють на Амоксиклав, активний щодо гемофільної палички і мораксели, в дозуванні 0,875 г двічі на день. Третій запасний препарат – Цефуроксим аксетил – аналогічний по своїй дії Амоксиклаву і може заміняти його при лікуванні отиту у дорослих у дозі 0,5 г 2 рази в день.

    Додаткові напрямки терапії гнійного отиту:

  • Проти больового симптому використовують протизапальні краплі з лідокаїном – Отипакс.
  • Показано застосування нестероїдних протизапальних і знеболюючих препаратів (напр., Ібупрофен), синтетичних анальгетиків (напр., Трамадол).
  • З метою нормалізації роботи слухової труби хворому закопують в ніс судинозвужувальні краплі, проводять промивання носа від скупчень слизевого секрету.
  • Лікування гнійного отиту має відбуватися на тлі терапії первинного джерела інфекції в носоглотці.

    Перфоративна стадія

    В остаточному підсумку кількість гною в барабанній порожнині стає так багато, що тиск, який чиниться їм на барабанну перетинку, призводить до її витончення прогину в зовнішню сторону, дегенерації структури мембранного шару. В результаті ці фактори роблять можливим розрив барабанної перетинки в місці її найбільшого пошкодження.

    Після перфорації больовий симптом спадає, слух трохи поліпшується, починається такий важливий ознака перфоративної стадії як генетично.

    Лікування гнійного отиту триває з невеликими змінами:

  • Зберігаються системні антибіотики.
  • Додаються антибіотичні краплі місцевого застосування (напр., Ципромед, Діоксидин, Отофа).
  • Скасовуються знеболюючі препарати, включаючи спиртові краплі Отипакс.
  • При густому гної показано застосування розріджують препаратів (Синупрет, АЦЦ).
  • Тривають спроби нормалізації роботи слухової труби, що включають в себе закапування судинозвужувальних крапель в ніс. Для зняття набряку слизової труби ефективно протизапальний засіб Ереспал.
  • Ключовим елементом лікування після перфорації барабанної перетинки є щоденне очищення зовнішнього слухового проходу від скупчується в ньому гною. Для цього використовують перекис водню, яку закопують у вухо, після чого за допомогою вати ретельно видаляють зайве у всьому слуховому проході. Після процедури очищення у вухо закапують по 2-3 краплі Ципромеда. Повторюють 2 рази на день.

    Зігріваючі компреси прискорюють відновлювальний процес у перфоративної стадії гнійного отиту. Компрес ставиться перед сном або на ніч таким чином, щоб він обтекал вушну раковину і при цьому не закривав її. Перший шар змочується спиртом, накривається шаром поліетилену і потім зігріваючим шаром вати (факультативно – можна обійтися без третього шару, обмотавши голову шарфом або рушником).

    Цікаве за темою:  Пневмонія у немовляти: симптоми

    Компреси прискорюють загоєння барабанної перетинки. Генетично завершується, як правило, протягом 3-7 днів. Антибіотики скасовуються через 3 дні після рубцювання барабанної перетинки.

    Відновлювальна стадія

    У фазі відновлення основна увага приділяється нормалізації роботи євстахієвої труби. У лікуванні гнійного отиту на цій стадії провідними стають фізіотерапевтичні процедури:

  • Продування
  • Масаж перетинки
  • Іонофорез
  • Для запобігання фіброзного процесу в слухову трубу вводять розм’якшуючі ферменти: гідрокортизон, лідазу, хімотрипсин.

    Для підвищення резистентності організму слід приймати вітаміни, біостимулятори (Актовегил, Апілак та ін).