Діоксидин при отиті


 

Лікування хронічного отиту з частими загостреннями – справа непроста і невдячна. Лікарю доводиться міняти різні групи антибіотиків, підбирати дози, режим прийому та тривалість курсу терапії, але деякі види бактерій зберігаються свою активність, незважаючи на всі докладені зусилля. В цьому випадку виконують посів мазка з ураженого вуха на поживні середовища і після росту мікробних колоній визначають чутливість збудника до антибактеріальних препаратів. Якщо причиною отиту послужила анаеробна мікрофлора, то антибіотиком вибору стає діоксидин – токсична при системному введенні, але ефективне речовина.

Механізм дії

Препарат був відкритий ще в 1976 році, але точний механізм його дії та фармакокінетика (метаболізм речовини в живому організмі) не вивчені досі. Відомо, що він володіє бактерицидним ефектом, тобто в короткі терміни викликає загибель більшості мікробних клітин. Використовують його лише в крайніх випадках: при непереносимості інших антибактеріальних препаратів, стійкості до них бактерій, анаеробної інфекції. Діоксидин активний відносно стрепто — і стафілококів (включаючи деякі пенициллинорезистентние штами), кишкової палички, протея, синьогнійної палички, клостридій і навіть мікобактерій туберкульозу. Багато хто з перерахованих збудників є причиною внутрішньолікарняних інфекцій – такий отит хворий отримує під час стаціонарного лікування. У них виробляється стійкість до більшості антисептиків, дезінфектантів та антибіотиків, яка не поширюється на діоксидин.

Дозування і спосіб прийому

Диоксидин при отитеДіоксидин випускається у вигляді стерильного 0,5% і 1% розчину жовтуватого кольору зі специфічним запахом. Його запаюють в скляні ампули об’ємом 5 і 10 мл Для лікування середнього отиту розчин призначають місцево: по 2-3 краплі 3-4 рази на день протягом 7-ми днів. При зовнішньому гнійному отиті застосовують також комбіновану мазь, до складу якої входить діоксидин, тримекаїн і метилурацил. Вона має бактерицидну, знеболюючу і загоює на вогнище гнійного запалення. Наносять її тонким шаром 1 раз на добу.

Цікаве за темою:  Лікування пневмонії у дорослих народними засобами

При необхідності лікар збільшує тривалість курсу лікування-до 3-4-х тижнів. Серед небажаних реакцій місцевого введення діоксидину зустрічаються подразнення шкіри зовнішнього слухового проходу та алергічний дерматит. Передозування препарату при лікуванні отиту зустрічається вкрай рідко, але у випадках надмірного всмоктування його в кров можуть розвиватися:

  • біль у животі;
  • блювота і нудота;
  • рідкий стілець;
  • головний біль;
  • судоми литкових м’язів;
  • гостра надниркова недостатність.
  • Діоксидин протипоказаний для застосування у вагітних і годуючих жінок, дітей, людей з непереносимістю препарату, недостатність кори надниркових залоз. Доведено його тератогенну і ембріотоксичну дію на зародків лабораторних тварин, він порушує розвиток і функцію надниркових залоз у дитячому віці. З обережністю діоксидин призначають хворим з порушенням функції нирок, так як виведення препарату здійснюється через них. Порушення цього процесу призводить до накопичення токсичної речовини в крові та розвитку побічних ефектів.