Світловідчуття. Темнова і світлова адаптація

Світловідчуття (сприйняття світла) – найважливіша функція зорового аналізатора, що полягає в здатності сприймати світло, а також розрізняти його светлоту (яскравість).

Порушення, пов’язані з световосприятием, є першими симптомами багатьох захворювань, як очі, так і інших органів і систем (наприклад, глаукома, хвороби печінки, гіпо — і авітамінози).

За сприйняття світла в більшій мірі відповідають фоторецептори-палички, яких найбільше розташоване в периферичних відділах сітківки. Саме тому чутливість до світла вище на периферії сітківки, чим у її центральній області.

Як відомо, колбочки відповідають за денний зір, палички – за сутінковий (нічний).

Всього 1 квант світла може збудження фоторецепторів сітківки, але здатність розрізняти світло з’являється лише при дії не менше 6 квантів.

Існують наступні характеристики кольорового сприйняття:

• Поріг роздратування – мінімальний світловий потік, який викликає подразнення рецепторів сітківки.
• Поріг розрізнення – здатність зорового аналізатора розрізняти мінімальну різницю в інтенсивності світла.

Світлова адаптація

Дуже важливою здатністю ока є світлова адаптація – пристосування до посилення яскравості світла (освітленості). Сам процес адаптації триває приблизно хвилину (чим яскравіше світло, тим довше він відбувається). Спочатку (у перші секунди після посилення освітленості) чутливість різко знижується, а приходить в норму тільки через 50-70 секунд.

Темнова адаптація

Це здатність зорового органу пристосовуватися до зменшення яскравості. При зниженні освітленості світлочутливість спочатку різко посилюється, але через 15-20 хвилин починає слабшати, а приблизно через годину настає повна темнова адаптація.

Дослідження світловідчуття

Найбільш часто застосовувана методика для визначення порушення сприйняття світла – проба Кравкова. В затемненому приміщенні пацієнту показують квадрат (розміри – 20×20 див.), на кутах якого приклеєні маленькі квадратики (3×3 див.) зеленого, жовтого, синього та блакитного кольорів. Якщо сприйняття світла не порушено, людина через 40-60 секунд зможе розрізнити жовтий і блакитний колір, в іншому випадку він не визначить блакитний колір, а замість жовтого квадрата буде бачити світлий ділянку.

Також для визначення патології світлової чутливості використовуються спеціальні прилади – адаптометри. Суть методики:

• Пацієнт повинен пристосуватися до світла, дивлячись на світлий екран, як мінімум, протягом 15 хвилин.
• Потім вимикають світло в приміщенні.
• Пацієнту показують злегка освітлений предмет, поступово підсилюючи його яскравість.
• Коли пацієнт зможе розрізнити предмет, він натискає на спеціальну кнопку (при цьому на бланку адаптометра ставиться крапка).
• Яскравість предмета змінюють спочатку через три хвилин, а потім кожні п’ять хвилин.
• Дослідження триває годину, після чого з’єднують всі точки на бланку, в результаті виходить крива чутливості пацієнта.

Патологія кольорового сприйняття

Найбільш частою патологією сприйняття світу є порушення темнової адаптації – гемералопія («Куряча сліпота»). Більш детально про даному захворюванні читайте у статті «Гемералопія – причини, діагностика та лікування».