Іридоцикліт
Іридоцикліт – запалення райдужної оболонки і циліарного тіла. Анатомічно вони розташовані дуже близько, тому запальний процес швидко поширюється і захоплює обидві ці очні структури.
Часто цей стан називають переднім увеитом. Захворювання розвивається швидко і загрожує сліпотою. Необхідно знати, як починається патологія, та попередити розвиток ускладнень.
Причини іридоцикліту
Поширеність хвороби серед населення – менше 0,1%. Частіше хворіють пацієнти у віці до 40 років.
В етіології захворювання істотну роль відіграють інфекційні збудники:
- віруси (герпес, кір, грип);
- бактерії (стафілокок, стрептокок, пневмокок, гонокок);
- найпростіші (малярія, токсоплазмоз, лептоспіроз);
- грибки.
Дуже часто іридоцикліт має інфекційно-алергічну природу.
Сприяють розвитку патології наступні фактори:
- очні хвороби (запалення, травматичні пошкодження різних відділів ока);
- системні захворювання сполучної тканини (ревматизм, хвороба Бехтерєва, ревматоїдний артрит) – страждаючі ними пацієнти майже в половині випадків мають цю очну патологію;
- імунодефіцитні стани;
- ендокринні хвороби;
- вогнища хронічної інфекції;
- фізичні перевантаження;
- стресові стани;
- переохолодження;
- спадкова схильність.
Іноді причину, що викликала іридоцикліт, з’ясувати не вдається.
Патогенез
Розвиток патологічного процесу обумовлено токсичною і імунологічним пошкодженням райдужки. Мікроби, їх токсини викликають утворення імунних комплексів, які з током крові заносяться в райдужну оболонку і ушкоджують її.
На тлі виражених імунологічних реакцій розгортається клініка запалення райдужної оболонки і циліарного тіла. При цьому в пошкоджених ділянках порушується мікроциркуляція, посилюється руйнування клітин і, як наслідок, розвивається запальна реакція. Після стихання запалення формуються рубці і ділянки атрофії в цих найважливіших очних структурах.
Класифікація
Існує кілька класифікацій іридоцикліту.
За перебігом захворювання:
- гострий (триває до 1,5 місяця);
- хронічний (триває більше 2 місяців; рецидиви частіше в холодну пору року).
За характером запалення:
- серозний;
- фібринозний;
- геморагічний;
- гнійний.
Симптоми іридоцикліту
Частіше уражується одне око. Вираженість клінічних симптомів і прогноз визначаються збудником і станом імунної захисту хворого.
Присутні скарги на виражений біль в очному яблуці, набряклість і почервоніння ока і периорбітальних тканин, сльозотеча, світлобоязнь, погіршення та нечіткість зору.
Огляд окуліста виявляє:
- різке збільшення болю при пальпації очі і області орбіти;
- зниження зрачкових реакцій;
- звуження зіниці хворого ока;
- зміна забарвлення райдужки (вона стає зеленуватою або набуває помаранчевий відтінок), її малюнок втрачає чіткість;
- зниження гостроти зору;
- підвищення внутрішньоочного тиску.
Діагностика
Крім окуліста, необхідні консультації терапевта, ревматолога, пульмонолога, алерголога, ЛОР-лікаря.
Потрібно провести лабораторні аналізи. Аналізи крові: загальний, біохімічний. Також необхідно здати коагулограму, аналіз на ревмопроби. З серологічних реакцій – ПЛР, ІФА, визначити рівень імуноглобулінів сироватки крові. Здати загальний аналіз сечі.
Проводяться інструментальні методи обстеження. При біомікроскопії можна виявити:
- задні спайки (синехії) між запаленої, набряклою райдужкою та кришталиком;
- преципітати (відкладення, скупчення клітин і запального ексудату) на задній стінці рогівки;
- серозну рідину, гній або кров’яні згустки в передній камері ока;
- зменшення прозорості склоподібного тіла і кришталика.
Проводять УЗД очі, рентгенографію області орбіти, гайморових пазух, легенів. При необхідності – МРТ очі.
Особливості клініки різних форм захворювання
Іридоцикліт, викликаний різними збудниками, мають свої особливості.
Так, при вірусної етіології хвороба важко піддається терапії, інструментальне обстеження виявляє слиз і згустки фібрину в передній камері ока. Внутрішньоочний тиск підвищений.
При туберкульозі на райдужці можуть бути виявлені горбки жовто-сірого кольору, синехії утворюються швидко, можливо повне зрощення зіниці з розвитком сліпоти.
Патологія на тлі системних і аутоімунних захворювань має хронічний перебіг. Часті рецидиви збігаються з загостреннями основної хвороби, що перебігають важко, важко піддаються лікуванню. Дуже часто такі іридоцикліти призводять до ускладнень аж до сліпоти.
Іноді проникаюче поранення одного ока з розвитком запалення райдужної оболонки може призвести до аналогічної патології на іншому оці, що значно ускладнить терапію і прогноз.
Ускладнення
Спостерігаються у кожного п’ятого пацієнта:
- міоз або повне зрощення зіниці внаслідок утворення синехій;
- зміна форми зіниці;
- катаракта;
- відшарування сітківки;
- ендофтальміт;
- атрофія очі.
Результатом всіх цих ускладнень часто є сліпота.
Лікування
Терапія іридоцикліту повинна бути індивідуальною та комплексною, спрямованою на причину захворювання. Дана патологія вимагає термінової госпіталізації пацієнта в спеціалізоване відділення.
Лікування може бути консервативним, в запущених випадках потрібно втручання хірурга-офтальмолога. Завжди починають з невідкладних процедур, щоб уникнути ускладнень і врятувати око.
Медикаментозна терапія
При надходженні в стаціонар необхідно:
- використання мідріатиків для профілактики зрощення райдужки і кришталика;
- зняття больового синдрому (анальгетики);
- протизапальна терапія (НПЗЗ, кортикостероїдні гормони);
- десенсибілізуючі препарати.
Потім приступають до планової консервативної терапії. В залежності від етіології призначають антибіотики або противірусні засоби, які застосовуються внутрішньовенно (внутрішньом’язово) і обов’язково місцево (очні краплі і мазі). Нестероїдні протизапальні препарати та глюкокортикоїди також вводяться різними методами (внутрішньовенно, внутрішньом’язово, місцево), в тому числі у вигляді субкон’юнктивальних і парабульбарних ін’єкцій.
Обов’язковим компонентом комплексного лікування іридоцикліту є відень. Інфузійна терапія включає використання фізіологічного розчину, реополіглюкіну, гемодезу, розчинів альбуміну і глюкози. При ускладненому перебігу захворювання вдаються до очищення крові від токсинів за допомогою гемосорбції і плазмаферезу.
Для посилення імунного захисту призначають імуномодулятори. Вітамінотерапія необхідна, особливо вітаміни групи B. Вводяться антигістамінні препарати, вони особливо потрібні при інфекційно-алергічному генезі хвороби.
Обов’язково місцево застосовуються протягом усього курсу лікування:
- очні краплі, що розширюють зіницю, щоб не було зрощення райдужки з кришталиком;
- розчини протеолітичних ферментів для профілактики і розсмоктування утворилися спайок;
- антисептики для регулярного туалету очі.
- призначені лікарем антибактеріальні або противірусні краплі і мазі.
Якщо встановлена ревматична, сифілітична або туберкульозна причина іридоцикліту, в лікуванні хворого обов’язково беруть участь відповідні фахівці.
Фізіотерапія
Велику роль відіграють допоміжні методи лікування. Фізіотерапія показана при стиханні запального процесу і стабілізації стану. Зазвичай ефективні:
- Лазерна терапія.
- Електрофорез з протизапальними, судинними і гормональними препаратами. Часто використовують введення лідази та інших ферментів. Ці лікарські препарати можуть вводитися також за допомогою ультразвуку.
- Магнітотерапія.
Хірургічне лікування
Проводиться при неефективності консервативної терапії та розвитку ускладнень. Так, втручання хірурга-офтальмолога необхідно у наступних ситуаціях:
- при вираженому спайковому процесі райдужки та циліарного тіла з кришталиком, загрозливому повним закриттям зіниці;
- у разі розвитку вторинної глаукоми;
- при гнійному розплавлюванні тканин очного яблука і його оболонок, у такому разі може бути показано видалення ока.
Прогноз
При своєчасному зверненні до фахівця і адекватному комплексному лікуванні повне одужання можливе у кожного п’ятого хворого.
При розвитку іридоцикліту на тлі системного захворювання він може перейти в хронічну форму з рецидивами. Кожне наступне загострення зазвичай гірше піддається терапії, чим попереднє. Незважаючи на всі проведені лікувальні заходи, спостерігається повільне, але прогресуюче зниження зору.
Іридоцикліт – серйозне захворювання очей, яке при відсутності своєчасної діагностики та комплексного лікування часто призводить до втрати зору. Щоб уникнути страшних ускладнень, важливо при перших ознаках неблагополуччя з боку очей звертатися до фахівця і обстежитися у повному обсязі для встановлення причини хвороби. Тільки в цьому випадку лікування буде ефективним і дозволить зберегти зір пацієнта.