Іридоцикліт

Іридоцикліт – запалення райдужної оболонки і циліарного тіла. Анатомічно вони розташовані дуже близько, тому запальний процес швидко поширюється і захоплює обидві ці очні структури.

Часто цей стан називають переднім увеитом. Захворювання розвивається швидко і загрожує сліпотою. Необхідно знати, як починається патологія, та попередити розвиток ускладнень.

Причини іридоцикліту

Поширеність хвороби серед населення – менше 0,1%. Частіше хворіють пацієнти у віці до 40 років.

В етіології захворювання істотну роль відіграють інфекційні збудники:

• віруси (герпес, кір, грип);
• бактерії (стафілокок, стрептокок, пневмокок, гонокок);
• найпростіші (малярія, токсоплазмоз, лептоспіроз);
• грибки.

Дуже часто іридоцикліт має інфекційно-алергічну природу.

Сприяють розвитку патології наступні фактори:

• очні хвороби (запалення, травматичні пошкодження різних відділів ока);
• системні захворювання сполучної тканини (ревматизм, хвороба Бехтерєва, ревматоїдний артрит) – страждаючі ними пацієнти майже в половині випадків мають цю очну патологію;
• імунодефіцитні стани;
• ендокринні хвороби;
• вогнища хронічної інфекції;
• фізичні перевантаження;
• стресові стани;
• переохолодження;
• спадкова схильність.

Іноді причину, що викликала іридоцикліт, з’ясувати не вдається.

Патогенез

Розвиток патологічного процесу обумовлено токсичною і імунологічним пошкодженням райдужки. Мікроби, їх токсини викликають утворення імунних комплексів, які з током крові заносяться в райдужну оболонку і ушкоджують її.

На тлі виражених імунологічних реакцій розгортається клініка запалення райдужної оболонки і циліарного тіла. При цьому в пошкоджених ділянках порушується мікроциркуляція, посилюється руйнування клітин і, як наслідок, розвивається запальна реакція. Після стихання запалення формуються рубці і ділянки атрофії в цих найважливіших очних структурах.

Класифікація

Існує кілька класифікацій іридоцикліту.

За перебігом захворювання:

• гострий (триває до 1,5 місяця);
• хронічний (триває більше 2 місяців; рецидиви частіше в холодну пору року).

За характером запалення:

• серозний;
• фібринозний;
• геморагічний;
• гнійний.

Симптоми іридоцикліту

Частіше уражується одне око. Вираженість клінічних симптомів і прогноз визначаються збудником і станом імунної захисту хворого.

Присутні скарги на виражений біль в очному яблуці, набряклість і почервоніння ока і периорбітальних тканин, сльозотеча, світлобоязнь, погіршення та нечіткість зору.

Огляд окуліста виявляє:

• різке збільшення болю при пальпації очі і області орбіти;
• зниження зрачкових реакцій;
• звуження зіниці хворого ока;
• зміна забарвлення райдужки (вона стає зеленуватою або набуває помаранчевий відтінок), її малюнок втрачає чіткість;
• зниження гостроти зору;
• підвищення внутрішньоочного тиску.

Діагностика

Крім окуліста, необхідні консультації терапевта, ревматолога, пульмонолога, алерголога, ЛОР-лікаря.

Потрібно провести лабораторні аналізи. Аналізи крові: загальний, біохімічний. Також необхідно здати коагулограму, аналіз на ревмопроби. З серологічних реакцій – ПЛР, ІФА, визначити рівень імуноглобулінів сироватки крові. Здати загальний аналіз сечі.

Проводяться інструментальні методи обстеження. При біомікроскопії можна виявити:

• задні спайки (синехії) між запаленої, набряклою райдужкою та кришталиком;
• преципітати (відкладення, скупчення клітин і запального ексудату) на задній стінці рогівки;
• серозну рідину, гній або кров’яні згустки в передній камері ока;
• зменшення прозорості склоподібного тіла і кришталика.

Проводять УЗД очі, рентгенографію області орбіти, гайморових пазух, легенів. При необхідності – МРТ очі.

Особливості клініки різних форм захворювання

Іридоцикліт, викликаний різними збудниками, мають свої особливості.

Так, при вірусної етіології хвороба важко піддається терапії, інструментальне обстеження виявляє слиз і згустки фібрину в передній камері ока. Внутрішньоочний тиск підвищений.

При туберкульозі на райдужці можуть бути виявлені горбки жовто-сірого кольору, синехії утворюються швидко, можливо повне зрощення зіниці з розвитком сліпоти.

Патологія на тлі системних і аутоімунних захворювань має хронічний перебіг. Часті рецидиви збігаються з загостреннями основної хвороби, що перебігають важко, важко піддаються лікуванню. Дуже часто такі іридоцикліти призводять до ускладнень аж до сліпоти.

Іноді проникаюче поранення одного ока з розвитком запалення райдужної оболонки може призвести до аналогічної патології на іншому оці, що значно ускладнить терапію і прогноз.

Ускладнення

Спостерігаються у кожного п’ятого пацієнта:

• міоз або повне зрощення зіниці внаслідок утворення синехій;
• зміна форми зіниці;
• катаракта;
• відшарування сітківки;
• ендофтальміт;
• атрофія очі.

Результатом всіх цих ускладнень часто є сліпота.

Лікування

Терапія іридоцикліту повинна бути індивідуальною та комплексною, спрямованою на причину захворювання. Дана патологія вимагає термінової госпіталізації пацієнта в спеціалізоване відділення.

Лікування може бути консервативним, в запущених випадках потрібно втручання хірурга-офтальмолога. Завжди починають з невідкладних процедур, щоб уникнути ускладнень і врятувати око.

Медикаментозна терапія

При надходженні в стаціонар необхідно:

• використання мідріатиків для профілактики зрощення райдужки і кришталика;
• зняття больового синдрому (анальгетики);
• протизапальна терапія (НПЗЗ, кортикостероїдні гормони);
• десенсибілізуючі препарати.

Потім приступають до планової консервативної терапії. В залежності від етіології призначають антибіотики або противірусні засоби, які застосовуються внутрішньовенно (внутрішньом’язово) і обов’язково місцево (очні краплі і мазі). Нестероїдні протизапальні препарати та глюкокортикоїди також вводяться різними методами (внутрішньовенно, внутрішньом’язово, місцево), в тому числі у вигляді субкон’юнктивальних і парабульбарних ін’єкцій.

Обов’язковим компонентом комплексного лікування іридоцикліту є відень. Інфузійна терапія включає використання фізіологічного розчину, реополіглюкіну, гемодезу, розчинів альбуміну і глюкози. При ускладненому перебігу захворювання вдаються до очищення крові від токсинів за допомогою гемосорбції і плазмаферезу.

Для посилення імунного захисту призначають імуномодулятори. Вітамінотерапія необхідна, особливо вітаміни групи B. Вводяться антигістамінні препарати, вони особливо потрібні при інфекційно-алергічному генезі хвороби.

Обов’язково місцево застосовуються протягом усього курсу лікування:

• очні краплі, що розширюють зіницю, щоб не було зрощення райдужки з кришталиком;
• розчини протеолітичних ферментів для профілактики і розсмоктування утворилися спайок;
• антисептики для регулярного туалету очі.
• призначені лікарем антибактеріальні або противірусні краплі і мазі.

Якщо встановлена ревматична, сифілітична або туберкульозна причина іридоцикліту, в лікуванні хворого обов’язково беруть участь відповідні фахівці.

Фізіотерапія

Велику роль відіграють допоміжні методи лікування. Фізіотерапія показана при стиханні запального процесу і стабілізації стану. Зазвичай ефективні:

• Лазерна терапія.
• Електрофорез з протизапальними, судинними і гормональними препаратами. Часто використовують введення лідази та інших ферментів. Ці лікарські препарати можуть вводитися також за допомогою ультразвуку.
• Магнітотерапія.

Хірургічне лікування

Проводиться при неефективності консервативної терапії та розвитку ускладнень. Так, втручання хірурга-офтальмолога необхідно у наступних ситуаціях:

• при вираженому спайковому процесі райдужки та циліарного тіла з кришталиком, загрозливому повним закриттям зіниці;
• у разі розвитку вторинної глаукоми;
• при гнійному розплавлюванні тканин очного яблука і його оболонок, у такому разі може бути показано видалення ока.

Прогноз

При своєчасному зверненні до фахівця і адекватному комплексному лікуванні повне одужання можливе у кожного п’ятого хворого.

При розвитку іридоцикліту на тлі системного захворювання він може перейти в хронічну форму з рецидивами. Кожне наступне загострення зазвичай гірше піддається терапії, чим попереднє. Незважаючи на всі проведені лікувальні заходи, спостерігається повільне, але прогресуюче зниження зору.

Іридоцикліт – серйозне захворювання очей, яке при відсутності своєчасної діагностики та комплексного лікування часто призводить до втрати зору. Щоб уникнути страшних ускладнень, важливо при перших ознаках неблагополуччя з боку очей звертатися до фахівця і обстежитися у повному обсязі для встановлення причини хвороби. Тільки в цьому випадку лікування буде ефективним і дозволить зберегти зір пацієнта.