Хронічний іридоцикліт

Хронічний іридоцикліт (передній увеїт) – це одночасне запалення війкового тіла і райдужної оболонки очного яблука. Може розвиватися в будь-якому віці, однак найчастіше вражає людей 20-40 років. Нерідко є наслідком несвоєчасного або неправильного лікування гострого іридоцикліту. У 70% випадків хвороба носить хронічний характер з частими рецидивами (загостреннями).

Одночасне запалення райдужної оболонки і циліарного тіла обумовлено анатомічними особливостями їх будови. Дані структури розташовані зовсім поруч і мають загальне кровопостачання, завдяки чому патологічний процес поширюється в них досить легко. Хронічний іридоцикліт небезпечний своїми ускладненнями. У багатьох пацієнтів формуються синехії, які зачіпають зіницю, призводять до його звуження і деформації. Природно, це викликає помітне зниження гостроти зору.

Класифікація іридоциклітів

В залежності від характеру запалення виділяють фібринозно-пластичні, серозні, ексудативні, геморагічні іридоцикліти. Останні зазвичай стають причиною гифеми – скупчення крові в передній камері ока. При ексудативному запаленні між райдужкою і рогівкою накопичується гній. Цей стан називається гипопионом.

В залежності від причини розвитку іридоцикліти поділяються на:

• інфекційні (вірусної, бактеріальної, протозойний, грибковий);
• інфекційно-алергічні та неінфекційні алергічні;
• посттравматичні і післяопераційні (виникають внаслідок проникнення інфекції через пошкоджені тканини);
• іридоцикліти при різних синдромах, системних захворюваннях та інших патологічних станах організму;
• іридоцикліти з нез’ясованою етіологією.

Симптоми та діагностика переднього увеїту

Інфекційні іридоцикліти найчастіше є односторонніми, алергічні та асоційовані з аутоімунними захворюваннями зазвичай вражає обидва ока. Для патології характерна різка біль в очному яблуці і перикорнеальная ін’єкція – розширення судин навколо лімба. Також пацієнтів турбує світлобоязнь, сльозотечу, погіршання зору. При натисканні на закритий очей люди відчувають різку інтенсивну біль.

Характерною ознакою иридициклита є зміна кольору райдужки. Вона може набувати червоний, коричневий або іржавий відтінок. Малюнок на райдужній оболонці стає згладженим і нечітким. Іноді в передній камері можна побачити скупчення крові або ексудату, а на рогівці – преципітати.

Методи діагностики:

• визначення гостроти зору;
• вимірювання внутрішньоочного тиску;
• периметрія;
• біомікроскопія.

В деяких випадках потрібна консультація інших фахівців – оториноларинголога, стоматолога, ендокринолога, інфекціоніста, алерголога.

Лікування іридоцикліту

При хронічних іридоциклітах в першу чергу призначають етіологічне лікування (антибіотики, противірусні засоби).

Для боротьби із запаленням використовують кортикостероїди і препарати з групи НПЗЗ. Для профілактики утворення спайок призначають мидриатики, для швидкого розсмоктування преципітатів – ферменти.