Гонококовий кон’юнктивіт


 

Гонококовий кон’юнктивіт (бленнорея, гонобленнорея) – запальна реакція кон’юнктиви, що викликається збудником гонореї (гонококами – neiserria gonorrhoeae). Дана патологія спостерігається у новонароджених, дітей і вікових пацієнтів.

Бленнорея – досить небезпечне захворювання для очей, особливо для рогової оболонки.

Шляхи зараження

Інфікування новонародженого відбувається, як правило, під час пологів при проходженні дитини через родові шляхи хворої матері. Якщо ж симптоми проявляються більш чим через 5 днів, це говорить про те, що інфекція була занесена після пологів (наприклад, через предмети побуту).

У дітей і дорослих гонобленнорея може розвинутися, якщо не дотримувати прості гігієнічні правила – не використовувати один рушник для тіла та обличчя, не мити руки після туалету. Таким чином, гонококи заносяться на кон’юнктиву контактним шляхом.

Симптоматика

У новонароджених

Клінічні симптоми розвиваються протягом перших днів життя дитини – як правило, на 2-3 день. Спочатку з’являється водянисте виділення з очей, потім – набряк повік, шкіра яких стає червоною і дуже щільною. Очі відкриваються з працею, з очної щілини виділяється ексудат з домішкою крові. Кон’юнктива стає набряклою, яскраво-червоною, пухкої, при дотику часто кровоточить.

Через кілька днів видимі запальні явища (набряк та почервоніння) зменшуються, однак повністю не проходять. При цьому, відокремлюване стає жовтуватого відтінку (з’являється гній). Остаточно запалення стихає протягом місяця.

Гонококковий конъюнктивит

Бленнорея найбільш небезпечна в перші дні після початку захворювання, так як сильний набряк порушує живлення тканин рогівки. При наявності гнійного ексудату на ній формуються виразки, які можуть розплавити рогову оболонку. В результаті відбувається перфорація (прорив) рогівки, і інфекція проникає в очне яблуко, викликаючи в ній запальну реакцію (ендофтальміт). Такі ускладнення можуть призвести не тільки до сліпоти, але і загибелі очі.

Цікаве за темою:  Міфи і факти про контактних лінзах

Однак далеко не у всіх випадках відбувається перфорація, нерідко виразки самостійно очищаються і з часом перетворюються на ділянки помутніння (більмо).

У новонароджених грізні ускладнення бленореї у вигляді прориву рогівки і эндофтальмита зустрічаються досить рідко.

У дітей

У дітей старшого віку гонококовий кон’юнктивіт протікає у важчій формі. Нерідко запалення супроводжується порушенням загального стану (лихоманка, болі в м’язах і суглобах). Як правило, уражається тільки одне око, але процес поширюється на рогівку, що підвищує ризик розвитку ускладнень у вигляді виразки рогівки з проривом і подальшого эндофтальмита.

У дорослих

У вікових пацієнтів гонобленнорея протікає ще важче, з яскраво вираженими ознаками порушення самопочуття. Як і у дітей, частіше уражається тільки одне око. Однак запалення нерідко переходить на рогову оболонку, що призводить до утворення на ній помутнінь і, з великою часткою ймовірності, – до сліпоти.

Діагностика

Діагноз ставиться на підставі характерної клінічної картини захворювання, однак для підтвердження проводиться лабораторне дослідження виділень для виявлення збудника (гонокока).

Диференціювати патологію потрібно з хламидиозним ураженням кон’юнктиви, яке практично завжди розвивається після першого тижня життя дитини, і при якому значно менше виділень з ока.

Лікування

При гонобленнорее лікування призначає офтальмолог спільно з дерматовенерологом. Показана місцева і загальна терапія:

  • Антибіотики широкого спектра і сульфаніламідні препарати всередину (дозування залежно від віку).
  • Місцева терапія – часті промивання очей розчинами антисептиків, закапування в око крапель з протимікробним та протизапальним ефектом.

Гонококковий конъюнктивит

Курс лікування становить від 10 до 15 днів, після чого обов’язково проводять повторне дослідження мазків кон’юнктиви.

Профілактика

Заходи профілактики гонококкового кон’юнктивіту:

  • Комплексне обстеження вагітних з метою виявлення гонореї на ранніх стадіях (при виявленні – обов’язково лікування).
  • Обробка очей новонародженого тампонами, змоченими в розчинах антисептиків (наприклад, фурациліну), закапування крапель з антибіотиком.
  • У дітей і дорослих – дотримання правил особистої гігієни (використання тільки своїх засобів гігієни, роздільних рушників для обличчя і тіла, миття рук після туалету і т. д.).