Еписклерит: причини, симптоми, лікування
Еписклерит – це запалення поверхневого шару склери. Досить часто дане захворювання плутають з кон’юнктивітом з-за схожості симптоматичних проявів.
Патологічний процес носить настільки легкий характер, що більшість пацієнтів не звертаються за спеціалізованою допомогою. Запалення епісклеральною оболонки триває недовго і проходить самостійно, але в подальшому можливі його рецидиви.
Причини розвитку
З-за низької обіговості населення за офтальмологічною допомогою при появі запалення, точно встановити частоту виникнення у людей даного захворювання не представляється можливим. Однак була помічена залежність розвитку патології від статі пацієнта – більш чим у 70% виявлених клінічних випадків вона диагностировалась у жінок.
Як правило, справжні причини розвитку захворювання невідомі. Провокуючими факторами у третини діагностованих випадків є захворювання аутоімунного характеру:
- системний червоний вовчак;
- різні спондилоартропатії;
- ревматоїдні артрити;
- підвищена сенсибилизированность організму пацієнта обумовлена генетичними чинниками;
- подагра.
Також эписклерити можуть викликати:
- присутність чужорідного тіла в оці;
- вплив різних хімічних речовин;
- ураження ока грибком або паразитами;
- різні захворювання мікробної або вірусної етіології;
- укуси комах.
У дуже рідкісних випадках захворювання може формуватися на фоні патологічних процесів, які зачіпають інші системи організму, наприклад, деякі види онкологічних патологій органів кровотворення або хвороби нирок.
Як проявляється хвороба
В офтальмології описані кілька форм клінічного прояву захворювання, які відрізняються не тільки симптоматикою, але і тривалістю збереження патологічних порушень:
- Простий эписклерит. Дана форма патології найбільш поширена. При її діагностуванні фахівець під час огляду визначає незначне почервоніння (гіперемію) склери ока. У деяких випадках пацієнти можуть скаржитися на незначну біль ураженої ділянки. Тривалість перебігу захворювання не перевищує 2 тижнів.
- Вузликова форма – частіше діагностують у осіб похилого віку. Для нього характерно наявність яскраво вираженої гіперемії очного яблука, набряклості, сильної болючості при дотику, а також підвищене сльозовиділення. По мірі розвитку патологічного процесу в ураженому оці формуються кілька вузликів, мають округлу форму, які з часом зливаються в один. Тривалість захворювання – до 3 тижнів. Після цього вузлики самостійно розсмоктуються.
- Мігруючий эписклерит – характеризується формуванням припухлості ураженого ока, яскраво вираженим болем при дотику до нього. Нерідкі напади мігрені. Прояв цього виду патології полягає в утворенні локальної гіперемії в області лімба (ділянка, де з’єднуються рогівка і склера). Запалення може мати як легкий характер, так і більш інтенсивний прояв, і проходить самостійно протягом двох днів.
- Розацеа – клінічне прояв даної форми захворювання багато в чому схоже з плином мігруючого типу ураження. Єдина відмінність – ділянка гіперемії локалізується на рогівці. Досить часто ця поразка очей протікає паралельно з виникненням рожеві вугри (розацеа) на шкірних покривах в області обличчя.
Діагностичні заходи
Для постановки діагнозу офтальмолог проводить ретельний збір анамнезу, визначається з наявними скаргами пацієнта та їх характером. Після цього здійснює зовнішній огляд очного яблука для визначення повнокров’я (ін’єкції) кровоносних судин в ньому, локалізації ділянок гіперемії.
Іноді для визначення глибини ін’єкцій судин лікар може застосувати 2,5% розчин фенілефрину.
Для уточнення діагнозу іноді може знадобитися призначення додаткових методів обстеження, лабораторних (дослідження крові та сечі), так і інструментальні (рентгенографія).
Лікувальні заходи
У більшості випадків спеціалізованого втручання для усунення патологічного стану не потрібно. Однак якщо захворювання протікає у важкій формі, може знадобитися проведення курсу лікування глюкокортикостероїдами, застосування препаратів штучної сльози.
При відсутності терапевтичного ефекту офтальмолог може додатково призначити прийом нестероїдних протизапальних засобів.