Блефарофимоз: форми, симптоми і лікування
Блефарофимоз – звуження і укорочення очної щілини, тобто зменшення її горизонтального і вертикального розмірів. Це пояснюється утворенням спайок, зрощенням країв повік, частіше з зовнішнього краю.
Хвороба сприяє формуванню супутньої патології, з-за зовнішнього дефекту можуть з’явитися психологічні проблеми.
Причини виникнення
Захворювання може бути вродженим і набутим.
Основні причини виникнення вродженої форми:
- Рідкісне генетичне захворювання з аутосомно-домінантним типом успадкування. Хворі можуть бути далекі родичі, батьки зазвичай зовні здорові. Частіше хворіють особи чоловічої статі. Поєднується з іншими аномаліями очей і порушеннями серцевої, кісткової, статевої систем.
- Вплив негативних факторів під час внутрішньоутробного розвитку, які порушують формування століття і очної щілини. Особливо важливі другий місяць вагітності – час закладки століття, і сьомий, коли відбувається розщеплення на верхню і нижню повіку.
Набута форма зустрічається частіше, чим вроджена, розвивається на тлі хронічних запальних захворювань органів зору. При тривало протікаючих блефаритах, кон’юнктивітах, трахомі може бути утворення спайок в області зовнішнього кута очної щілини. Виникнення патології може сприяти низка захворювань ендокринної, нервової, м’язової системи.
Особливості вродженої форми
Вроджені дефекти при даній патології:
- миогенний – дисплазія століття, в тому числі дистрофія кругової м’язи очі, піднімає верхню повіку;
- нейрогенний – порушується формування окорухового нерва.
Може проявлятися у вигляді ізольованого зовнішнього дефекту або як частина системного ураження, коли є інші стигми розвитку:
- микрофтальм;
- широко розставлені очі;
- мікроцефалія;
- сіндактилія (зрощення пальців, наявність шкірної перетинки між ними);
- порушення розумового розвитку.
Класифікація вродженої форми захворювання:
- блефарофимоз і двосторонній птоз;
- телекантус (широко розставлені очі), птоз;
- телекантус, птоз, епікантус.
Симптоми
Спостерігається звуження очної щілини за рахунок опущення верхнього століття. Вкорочення очної щілини з боку внутрішнього кута ока формується за рахунок епікантуса (невелика півмісяцева шкірна складка); з боку зовнішнього кута ока – за рахунок зрощення повік, що може бути набутим дефектом.
Характерні мала рухливість верхньої повіки, натяг і неповне змикання повік через спайок в кутах очної щілини, виворіт нижніх повік.
Діагностика
Проводяться наступні лікарські заходи:
- Генеалогічний анамнез (опитування і огляд батьків і родичів, особливо по чоловічій лінії).
- Огляд (рухливість вік, розмір очної щілини, наявність рубців або спайок в області повік).
Щоб краще бачити при птозе, людина напружує м’язи лоба, намагається підняти брови, закидає або нахиляє голову.
При прямому погляді повіка опущена, при погляді вниз – розташоване вище, чим повіку здорового ока.
Лікування
Проблему вирішить лише хірургічна корекція. Формування м’язів ока та повік закінчується в три роки. Після цього оптимально прооперувати пацієнта. До операції батькам рекомендують піднімати верхню повіку дитини за допомогою лейкопластиру, щоб уникнути погіршення зору.
Операція проводиться в два етапи:
- корекція очної щілини – кантопластика;
- корекція птозу – верхню повіку підшивається до лобним м’язів або коротшає м’яз, що піднімає верхню повіку.
Важливо вчасно звернути увагу на наявність блефарофимоза і проконсультуватися у окуліста, особливо якщо є схожі випадки серед родичів. Адже треба вчасно провести хірургічну корекцію. Так можна уникнути розвитку психологічних проблем в підлітковому віці і серйозних ускладнень з боку органів зору.