Блефарофимоз: форми, симптоми і лікування

Блефарофимоз – звуження і укорочення очної щілини, тобто зменшення її горизонтального і вертикального розмірів. Це пояснюється утворенням спайок, зрощенням країв повік, частіше з зовнішнього краю.

Хвороба сприяє формуванню супутньої патології, з-за зовнішнього дефекту можуть з’явитися психологічні проблеми.

Причини виникнення

Захворювання може бути вродженим і набутим.

Основні причини виникнення вродженої форми:

• Рідкісне генетичне захворювання з аутосомно-домінантним типом успадкування. Хворі можуть бути далекі родичі, батьки зазвичай зовні здорові. Частіше хворіють особи чоловічої статі. Поєднується з іншими аномаліями очей і порушеннями серцевої, кісткової, статевої систем.
• Вплив негативних факторів під час внутрішньоутробного розвитку, які порушують формування століття і очної щілини. Особливо важливі другий місяць вагітності – час закладки століття, і сьомий, коли відбувається розщеплення на верхню і нижню повіку.

Набута форма зустрічається частіше, чим вроджена, розвивається на тлі хронічних запальних захворювань органів зору. При тривало протікаючих блефаритах, кон’юнктивітах, трахомі може бути утворення спайок в області зовнішнього кута очної щілини. Виникнення патології може сприяти низка захворювань ендокринної, нервової, м’язової системи.

Особливості вродженої форми

Вроджені дефекти при даній патології:

• миогенний – дисплазія століття, в тому числі дистрофія кругової м’язи очі, піднімає верхню повіку;
• нейрогенний – порушується формування окорухового нерва.

Може проявлятися у вигляді ізольованого зовнішнього дефекту або як частина системного ураження, коли є інші стигми розвитку:

• микрофтальм;
• широко розставлені очі;
• мікроцефалія;
• сіндактилія (зрощення пальців, наявність шкірної перетинки між ними);
• порушення розумового розвитку.

Класифікація вродженої форми захворювання:

• блефарофимоз і двосторонній птоз;
• телекантус (широко розставлені очі), птоз;
• телекантус, птоз, епікантус.

Симптоми

Спостерігається звуження очної щілини за рахунок опущення верхнього століття. Вкорочення очної щілини з боку внутрішнього кута ока формується за рахунок епікантуса (невелика півмісяцева шкірна складка); з боку зовнішнього кута ока – за рахунок зрощення повік, що може бути набутим дефектом.

Характерні мала рухливість верхньої повіки, натяг і неповне змикання повік через спайок в кутах очної щілини, виворіт нижніх повік.

Діагностика

Проводяться наступні лікарські заходи:

• Генеалогічний анамнез (опитування і огляд батьків і родичів, особливо по чоловічій лінії).
• Огляд (рухливість вік, розмір очної щілини, наявність рубців або спайок в області повік).

Щоб краще бачити при птозе, людина напружує м’язи лоба, намагається підняти брови, закидає або нахиляє голову.

При прямому погляді повіка опущена, при погляді вниз – розташоване вище, чим повіку здорового ока.

Лікування

Проблему вирішить лише хірургічна корекція. Формування м’язів ока та повік закінчується в три роки. Після цього оптимально прооперувати пацієнта. До операції батькам рекомендують піднімати верхню повіку дитини за допомогою лейкопластиру, щоб уникнути погіршення зору.

Операція проводиться в два етапи:

• корекція очної щілини – кантопластика;
• корекція птозу – верхню повіку підшивається до лобним м’язів або коротшає м’яз, що піднімає верхню повіку.

Важливо вчасно звернути увагу на наявність блефарофимоза і проконсультуватися у окуліста, особливо якщо є схожі випадки серед родичів. Адже треба вчасно провести хірургічну корекцію. Так можна уникнути розвитку психологічних проблем в підлітковому віці і серйозних ускладнень з боку органів зору.