Акцентуація характеру і особистості Личко і Леонгарду
Акцентуація характеру (або акцентуализация) активно використовується поняття в науковій психології. Що ж це за загадкове словосполучення і як воно з’явилося в нашому житті?
Поняття характеру було введено Теофрастом (друг Аристотеля) – в перекладі «риса», «ознака», «відбиток». Акцентуація, акцент – наголос (у перекладі з лат.)
Для початку варто розібрати поняття характер. На наукових ресурсах зустрічається його визначення як сукупність рис особистості, є стійкими, визначають поведінку людини, його відносини з оточуючими, звички і, як наслідок, подальше життя.
Акцентуація характеру – надмірна посилення якоїсь риси особистості, яка визначає специфіку реагування людиною на події свого життя.
Акцентуація знаходиться на грані норми і патології – якщо відбувається надмірний тиск або вплив на акцентовану межу, вона може набувати «роздуті» форми. Однак у психології акцентуації не відносять до патологій особистості, відмінність в тому, що, незважаючи на складності побудови взаємин з оточуючими, вони здатні до самоконтролю.
Класифікація за Леонгарду
Поняття «акцентуація характеру» вперше було введено німецьким вченим Карлом Леонгардом, їм же згодом запропонована перша класифікація акцентуацій у середині минулого століття.
Типологія Леонгарда налічує 10 акцентуацій, які згодом були розділені на 3 групи, їх відмінність в тому, що вони належать до різних проявів особистості:
Кожна з цих груп включає в себе кілька видів акцентуацій:
- Акцентуації темпераменту:
Класифікація акцентуацій темпераменту за Леонгарду включає в себе 6 типів:
Таблиця 1: Класифікація за Леонгарду
Гипертимний |
Гипертимний тип товариський, любить бути серед людей, легко заводить нові контакти. У нього виражена жестикуляція, жива міміка, гучна мова. Лабільний, схильний до перепадів настрою, тому часто не виконує свої обіцянки. Оптимістичний, активний, ініціативний. Прагне до нового, потребує яскраві переживання, різноманітної професійної діяльності. |
Дистимический |
Маломовний, тримається в стороні від галасливих компаній. Надмірно серйозний, малоулибчив, недовірливий. До себе критичний, тому такі люди часто страждають заниженою самооцінкою. Песимістичний. Педантичний. Дистимическая особистість надійна в близьких відносинах, мораль – не порожнє слово. Якщо дають обіцянки – прагнуть виконати. |
Афективно-лабільний (циклоидний) |
Люди настрою, який у них змінюється по кілька разів на дню. Періоди активної діяльності – змінюються повним безсиллям. Аффектино-лабільний тип – людина «крайнощів», для нього існує тільки чорне і біле. Манера взаємин з оточуючими залежить від настрою – часті трансформації поведінки – вчора він був ласкавий і добрий з вами, а сьогодні ви викликаєте його роздратування. |
Афективно-екзальтований |
Емоційні, при цьому випробовувані ними емоції проявляються яскраво, щирі. Вразливі, влюбливі, швидко надихається. Ці люди творчі, серед них багато поетів, художників, акторів. Можуть бути важкі у взаємодії, так як схильні перебільшувати, роздувати з мухи слона. У складній ситуації піддаються паніці. |
Тривожний |
Тривожний тип акцентуації не впевнений в собі, важко йде на контакт, сором’язливий. Полохливий, що яскраво проявляється в дитинстві малюки з такою акцентуацією бояться темряви, самотності, різких звуків, чужих людей. Недовірливий, часто бачить небезпеку там, де її немає, довго переживає невдачі. Приклади позитивних сторін тривожного типу – відповідальність, старанність, доброзичливість. |
Емотивний |
Акцентуированная особистість эмотивного типу схожа з екзальтованим типом по глибині пережитих емоцій – вони чутливі і вразливі. Їх основна відмінність – эмотивному типу складно виражати емоції, він довго збирає їх в собі, що призводить до істерики і сльозам. Чуйні, жалостливи, охоче допомагають безпорадним людям і тваринам. Будь-яка жорстокість здатна занурити їх надовго в безодню депресії і горя. |
- Опис акцентуацій характеру:
Демонстративний |
Артистичні, рухливі, емоційні. Прагнуть справити враження на оточуючих, при цьому не гребують облудою і навіть відвертою брехнею. Демонстративний тип вірить сам у те, що говорить. Якщо ж і усвідомлює свою брехню, причини відчувати докори совісті немає, так як схильний витісняти з пам’яті будь-які види неприємних спогадів. Люблять бути в центрі уваги, схильні до впливу лестощів, для них важливий облік його заслуг. Непостійні і рідко тримають слово. |
Педантичний |
Акцентуированние личности педантичного типу повільні, перш чим прийняти рішення – старанно його обмірковують. Прагнуть до впорядкованої професійної діяльності, посидючі і доводять справу до кінця. Будь-які види змін сприймають болісно, трансформації під нові завдання важко виконати. Не конфліктні, спокійно поступаються лідируючі позиції у професійному середовищі. |
Застряючий |
Застряючий тип надовго зберігає в пам’яті емоційні переживання, що характеризує поведінку і сприйняття життя, вони як би «застряють» в певному стані. Найчастіше-це уражене самолюбство. Злопам’ятні, недовірливі, не довірливі. В особистих стосунках ревниві і вимогливі. Амбітні і наполегливі в досягненні своїх цілей, тому акцентуированние личности застряє типу бувають успішні в професійному житті. |
Збудливий |
Збудливий тип у моменти емоційного збудження складно контролюють бажання, схильний до конфліктів, агресивний. Розумність відступає, проаналізувати наслідки своєї поведінки не в змозі. Акцентуированние личности збудливого типу живуть сьогоденням, не вміють будувати довготривалі стосунки. |
- Опис акцентуацій особистісного рівня:
Класифікація акцентуацій особистісного рівня знайома кожному. Часто використовуються в повсякденному житті поняття екстраверт і інтроверт у яскраво виражених формах описані в таблиці нижче
Екстравертированний |
Відкритий, контактний, любить перебувати серед людей, погано переносить самотність. Неконфліктний. Планування своєї діяльності дається насилу, легковажний, демонстративний. |
Интровертированний |
Поняття «интровертированний людина» означає, що він мовчазний, неохоче спілкується, віддає перевагу самотності. Емоції стримує, замкнутий. Упертий, принциповий. Соціалізація утруднена. |
Класифікація за Личко
Типи акцентуацій характеру досліджувалися й іншими психологами. Широко відома класифікація належить вітчизняному психіатра А. Е. Личко. Відміну від робіт Леонгарда в тому, що дослідження присвячувалися акцентуації характеру у підлітковому віці, на думку Личко, в цей період психопатії проявляються особливо яскраво у всіх сферах діяльності.
Личко виділяє наступні типи акцентуації характеру:
Таблиця 2: Класифікація за Личко
Гипертимний |
Гипертимний тип надмірно активний, неусидчив. Потребує в постійному спілкуванні, у нього багато друзів. Діти важко піддаються вихованню – вони не дисципліновані, поверхневі, схильні до конфліктів з вчителями і дорослими. Більшу частину часу перебувають в гарному настрої, не бояться змін. |
Циклоидний |
Часта зміна настрою – від плюса до мінуса. Циклоидний тип вразливий, схильний до апатії. Воліє проводити час вдома, чим серед однолітків. На зауваження реагує болісно, часто страждає затяжними депресіями. |
Лабільний |
Лабільний тип акцентуації непередбачуваний, настрій коливається без видимої причини. До однолітків ставиться позитивно, намагається допомагати іншим, цікавиться волонтерськими видами діяльності. Лабільний тип потребує підтримки, чутливий. |
Астеноневротичний |
Дратівливість, може проявлятися періодичними спалахами по відношенню до близьких людей, яка змінюється каяттям і почуттям сорому. Примхливі. Швидко втомлюються, погано переносять тривалі розумові навантаження, сонливі і часто без причини відчувають себе розбитими. |
Сенситивний |
Слухняні, часто дружать з людьми старшого віку. Відповідальні, мають високі моральні принципи. Посидючі, види активних ігор у великих компаніях не люблять. Сенситивна особистість сором’язлива, уникає спілкування зі сторонніми. |
Психастенический |
Нерішучі, бояться брати на себе відповідальність. Критичні до себе. Схильні до самоаналізу, ведуть облік своїх перемог і поразок, оцінці поведінки оточуючих. Більше своїх однолітків розвинуті розумово. Однак періодично схильні до імпульсивних вчинків, не продумуючи наслідки своєї діяльності. |
Шизоидний |
Шизоидний тип замкнутий. Спілкування з однолітками приносить дискомфорт, найчастіше дружать з дорослими. Демонструє байдужість, не зацікавлений в інших, не проявляє співчуття. Шизоидний людина ретельно приховує особисті переживання. |
Епилептоидний |
Жорстокі – часті випадки, коли підлітки даного типу мучать тварин або знущаються над молодшими. У ранньому дитинстві плаксиві, примхливі, вимагають багато уваги. Самолюбні, владні. Відчувають себе комфортно в умовах режимної діяльності, вміють догодити керівництву і тримають в страху підлеглих. Методика управління ними – жорсткий контроль. З усієї типології акцентуацій – найбільш небезпечний тип. |
Истероидний |
Демонстративний, егоцентричний, потребує уваги оточуючих, грає на публіку. Истероидний тип обожнює похвалу та захоплення в свою адресу, тому в компанії однолітків часто стає заводієм – однак, рідко буває лідером у професійному середовищі. |
Нестійкий |
Підлітки нестійкого типу акцентуацій нерідко хвилюють своїх батьків і вчителів – у них вкрай слабо виражений інтерес до навчальної діяльності, професії, майбутнього. При цьому люблять розваги, байдикування. Ліниві. По швидкості перебігу нервових процесів схожі на лабільний тип. |
Конформний |
Конформний тип не любить виділятися з натовпу, у всьому слід за однолітками. Консервативний. Схильний до зради, так як знаходить можливість виправдати свою поведінку. Методика «виживання» в колективі – пристосування до авторитетів. |
У своїх роботах Личко звертає увагу на те, що поняття психопатії та акцентуації характеру у підлітків тісно пов’язані. Наприклад, шизофренія, як крайня форма акцентуації, в підлітковому віці-шизоидний тип. Однак, при своєчасному виявленні патології, можлива коригування особистості підлітка.
Методи визначення
Переважаючий тип акцентуації можна виявити за допомогою тестових методик, розроблених цими ж авторами:
Використовуючи дані методики, можна визначити найбільш яскраво виражені типи акцентуацій характеру.
Роль акцентуацій у структурі особистості
У структурі особистісної акцентуації займають провідну роль і в чому визначають якість життя індивіда.
Варто враховувати, що акцентуація – це не діагноз! У психологічно зрілої особистості вона проявляється як особливість, що може бути підказкою у виборі місця навчання, професії, хобі.
Якщо ж акцентуація набуває яскраво виражені форми (це залежить від багатьох факторів – виховання, оточення, стреси, хвороби), то необхідно використовувати медикаментозне лікування. В окремих випадках деякі типи акцентуації характеру можуть призвести до формування неврозів і психосоматичних захворювань (наприклад, лабільний тип часто хворіє інфекційними захворюваннями), а в крайніх — така людина може бути небезпечний.