Ниркова недостатність при діабеті

Цукровий діабет характеризується комплексним впливом на організм хворого, що зачіпає всі органи і системи. Одним із найбільш небезпечних ускладнень, що розвиваються при тривалому перебігу захворювання, є ураження нирок і його крайня форма — хронічна ниркова недостатність.

Ниркова недостатність і діабет як причина її появи

Патологічні зміни в будові і функціонуванні нирок при цукровому діабеті носять назву діабетичної нефропатії. Кінцевою стадією даного ускладнення виступає ниркова недостатність — серйозне порушення азотистого, водно-сольового, електролітного та кислотно-лужного обміну, що робить неможливим нормальне функціонування всіх органів і систем в організмі людини.

Ураження нирок спостерігаються приблизно у 30-40% пацієнтів з захворюванням 1-го типу та 10% з хворобою 2-го типу. З одного боку, вони є наслідком діабетичної ангіопатії — ускладнення цукрового діабету, яке зачіпає будова всіх судин, в тому числі і капілярної фільтруючої системи нирок. Стінки судин деформуються, їх просвіт звужується, кров’яний тиск зростає.

З іншого боку, порушення жирового, білкового і вуглеводного обмінів, що формуються при діабеті, призводять до значного посилення циркуляції і виведення цих сполук через нирковий апарат, який просто не витримує такого навантаження і починає вироджуватися.

Існує і ще один ймовірний механізм розвитку ниркової патології при діабеті. Призводити до серйозних порушень в будові і роботі нирок можуть наявні у пацієнта генетичні дефекти, а цукровий діабет виступає лише каталізатором цього процесу. Побічно цю гіпотезу підтверджує той факт, що нефропатія з подальшою нирковою недостатністю розвивається далеко не у всіх діабетиків.

Класифікація

Ниркова недостатність поділяється на гостру і хронічну.

Гостра форма, як правило, розвивається за короткий проміжок часу в результаті важкого отруєння, опіку чи обмороження великій поверхні тіла, сильного зневоднення різної природи (багаторазова блювота, діарея), здавлення сечовивідних шляхів (при сечокам’яній хворобі, пухлинах), механічного пошкодження нирок, деяких інфекцій та гострих захворювань ниркового апарату (пієлонефрит, нефрит). Незважаючи на високу небезпеку і загрозу життю, дана форма зазвичай не характеризується необоротними ушкодженнями органів виділення, і в разі адекватної терапії через якийсь час настає повне одужання.

При діабеті має місце хронічна форма, що характеризується тривалим перебігом (роки і десятки років), поступово наростаючої симптоматикою і розвитком незворотних ушкоджень структур нирки. В результаті кров не очищається від токсичних продуктів обміну речовин і розвивається уремія — стан аутоінтоксикації, що загрожує смертю. На пізніх стадіях життя хворого підтримується лише постійними процедур гемодіалізу або перитонеального діалізу, а врятувати ситуацію може лише трансплантація нирки.

Цікаве за темою: Стопа Шарко при цукровому діабеті: розвиток, симптоми, лікування

Симптоми

Почечная недостаточность при диабете Ураження нирок при діабеті має неприємну особливість: на ранніх стадіях хвороба ніяк не турбує пацієнта. Хіба що збільшується частота сечовипускання, але це характерно для діабету в цілому і не змушує хворого бити тривогу. Коли ж починають з’являтися перші клінічні симптоми, патологія заходить вже далеко і лікування пов’язане з рядом труднощів. Прояви наступаючої ниркової недостатності та уремії численні:

загальна слабкість, адинамія, запаморочення;

шкірний свербіж;

зниження, рідше-підвищення температури тіла без видимих причин;

олігурія — зменшення кількості сечі, що виділяється, який приходить на зміну поліурії (підвищеному виділенню сечі);

прояви анемії — блідість шкірних покривів, задишка, шум у вухах та ін;

диспепсія — розлад травлення;

гіпертонія — стійке підвищення артеріального тиску;

розвиток набряків;

азотемія — накопичення в крові токсичних продуктів азотистого обміну (сечовини, аміаку, креатиніну та ін), зовнішнім проявом якого може служити запах аміаку в повітрі, що видихається;

різноманітні розлади периферичної та центральної нервової системи (відчуття печіння в кінцівках і/або відчуття «повзаючих мурашок», тремор, судоми, сплутаність свідомості, проблеми зі сном).

Зазвичай такі симптоми виникають через роки після постановки діагнозу «діабет» та прихованого перебігу нефропатії.

Діагностика ниркових порушень

Через відсутність будь-яких клінічних проявів виявити діабетичне ураження нирок на ранніх стадіях можна лише за допомогою регулярного обстеження і здавання аналізів. Періодичність контролю наступна:

при початку діабету 1-го типу у ранньому дитинстві або після статевого дозрівання потрібно обстежитися через 5 років після постановки діагнозу, а потім перевірятися щорічно;

хворі з діабетом 1-го типу, які захворіли під час періоду статевого дозрівання, знаходяться в групі підвищеного ризику і перевіряються на предмет ниркових захворювань відразу після постановки діагнозу, а потім повторюють обстеження кожен рік;

при постановці діагнозу «діабет 2-го типу» необхідно відразу ж перевірити нирки і повторювати цю процедуру щорічно.

Цікаве за темою: Запіканка з кольорової капусти -

Почечная недостаточность при диабете В якості основних показників стану ниркового апарату виступають вміст альбуміну в сечі(протеїну), співвідношення кількості альбуміну в сечі і креатиніну, а також швидкість клубочкової фільтрації (скорочено СКФ). Остання вираховується за спеціальними формулами на підставі вмісту креатиніну в крові. У результаті ми маємо такі необхідні аналізи для щорічної здачі:

аналіз сечі на вміст альбуміну;

аналіз сечі на вміст креатиніну;

аналіз крові на вміст креатиніну.

Їх цілком можна поєднати з загальним аналізом крові та сечі при щорічній диспансеризації. Високий вміст альбуміну і низька СКФ говорять про наявності ниркової патології.

Профілактика і лікування ниркових ускладнень при цукровому діабеті

Основним методом лікування виступає стабільне підтримання основного захворювання — цукрового діабету — у стані компенсації. Необхідно намагатися тримати рівень цукру в безпечних межах, головним чином, за рахунок введення інсуліну. Прийом інших цукрознижувальних препаратів у разі нефропатії та ниркової недостатності не рекомендується, так як може ускладнити перебіг захворювання.

Почечная недостаточность при диабете На другому місці серед застосованих терапевтичних методик варто жорстке дотримання дієти. Підтримувати нирки в здоровому стані допоможе раціон з низьким вмістом (але не повною відсутністю!) білків, а також з мінімальним вмістом солі. Природно, жири і бистроусвояемие вуглеводи також потрібно обмежити по максимуму, але це для діабетиків давно не новина. Неприпустимо зловживання алкоголем, краще взагалі її виключити. Відмова від куріння обов’язковий!

Незайвим буде паралельний прийом спеціальної групи медикаментів — так званих нефропротекторов, що забезпечують правильний метаболізм в межах ниркових структур. У кожному індивідуальному випадку підбирає препарат лікуючий лікар. При наявності гіпертонії також необхідно приймати ліки, що знижують артеріальний тиск (в основному, з групи інгібіторів АПФ). При супутньої анемії призначаються стимулятори еритропоезу (синтезу еритроцитів у кістковому мозку), а також залізовмісні препарати.

Цікаве за темою: Інсулінові шприци та шприц-ручки

Почечная недостаточность при диабете На термінальній стадії ниркової недостатності варіантів залишається зовсім небагато. Життя хворого можна підтримувати тільки гемодіалізом або перитонеальним діалізом. У світі є пацієнти, які прожили більше 20 років тільки за рахунок таких процедур. Альтернатива їм одна — трансплантація нирки, але, як відомо, кількість донорських органів обмежена, чергу на пересадку гігантська, а для комерційної операції і наступну реабілітацію потрібні значні кошти. Очевидно, що даний стан набагато легше запобігти, чим лікувати.

ActionTeaser.ru - тизерная реклама